Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
«Жодного сну за усю війну”Хотілося написати з пафосом заримуватиАле хто тобі повірить солдатеЯкщо ти в риму з пафосомГоворитимеш про війну.Для пафосу потрібне підвищенняТрибуна чи табуретка
Бо не скажеш своєму товаришуЯкий після нічного боюЛедве волочить ноги і кулеметаОбвішаний кулеметними стрічкамиРозгрузкою бронежилетомДай вилізу тобі на плечіМені треба прочитати вірша.(Поети найкраще пишуть віршіСтоячи на могилах поетів.Якщо під ногою немає підходящої могили поетаЗгодиться могила батька могила матеріРозрита могила.)
Те що можуть собі дозволити поетиДобровольцю не до лиця.Як ти напишеш з пафосом про вчорашнього беркутівцяЯкий добровольцем прийшов у ваш батальйонІ каже – хлопці я усе розумію ви мене ненавидите і є за шоНе женіть мене хочу бути вам братомХочу кров’ю змити свою ганьбу.Коли їхній підрозділ потрапив у засідкуЗакінчилися набої і усі довкола вже були мертвіЗалишився лише він і майданівець Павло.Вони подивилися один одному в очі обнялисяПробач мені братеІ ти пробач мені братеОдин затиснув в руці гранатуІнший висмикнув чеку.
В риму працюють автомати кулемети і гранатометиТутутуууу тататаааах бах!Але в цьому немає поезіїНемає поезії коли один гине інший вбиваєНема пафосу в простріленій головіБачу навіть Канстантін СімоновНі чорта не розумів про війнуКуди вже мені.
Як писати про хлопцяЯкому осколком пропороло живітНадвоє як скальпелем рівненькоВін біг і кишки просто вивалилися на землюНамоталися на ноги на берціВін сів ще живий в агонії до стіни приперсяЗапихає кишки назад в черевну порожнину«Допоможіть хлопці»А як ти йому допоможешА писати – як.
Але я хотів про сонЯ не хотів про війну.Сьогодні сталося щось незвичнеПринаймні зі мною – впершеЯ заснув за кермом.Проспав відрізок дорогиМіж Биківнею і БроварамиНе пам’ятаю як проїхавІ вперше за усю війнуПриснився сонПриходить до мене хлопецьТой якого тяжко поранили на околиці МаріуполяЮний поет-воїнЯкий жодного разу не встиг вистрілити у бік ворогаІ написав одного-єдиного віршаПро землю схрон і любов.Вірша який – так сталося –Поповнив мій рукописний архів.
Я не вижив – каже – така доляАле у мене все гаразд.Оце – моя дівчинаПравда гарнаЇї вбили в лютому в Маріїнському паркуПерев’язувала пораненогоА потім щоб приховати втопили в Дніпрі.Батьки досі не знають що вона була на МайданіБатьки досі думають що вона поїхала вчитися до ПольщіНе знаємо як їм повідомитиЄдиний шлях – сон і ви.ОдружуємосяТак – одружуємосяВона погодилася вийти за мене заміжНе дивуйтесяУ нас тут все так само як у вас.Ну – майже так.Юрій Вербицький буде їй за посадженого батькаМихайло Жизневський буде моїм дружбоюУстим Голоднюк у нас тут ангелСтарий Андрей Шептицький як сина його полюбив.
Ви там надрукували мого віршаДякуюНе дивуйтеся ми вас бачимоВірш так собіУ мене тут ще є зо два десяткиЦі – кращіНаписалися коли лежав без свідомості в лікарніДеякі з’явилися вже тут.
І протягує мені зошитаСкриплять гальмаЯ не встиг прочитати жодного рядкаЗ того тонкого учнівського зошитаСон відлітаєБроварський світлофор.Повернися хлопчикуПрийди в мій сонПрошу кожного разу коли лягаю спатиЩо ти хотів нам усім сказатиЩо там булоВ тому тоненькому учнівському зошитіЩо…
Борис Гуменюк
