Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Війна накладає відбиток на нас усіх так чи інакше. На дітей – тим більше. Знадобилося кілька місяців в Естонії, щоб мій шестирічний син перестав гратися у війну. Попервах його улюбленим заняттям було залізти на дитячому майданчику на найвищу гірку і звідти голосно на всю округу кричати, що «увага, ракети летять, ховайтеся в укриття». Якось у естонському садочку, куди його прийняли майже відразу, до мене підійшла няня. І ламаною російською тихенько запитала: що це за звук видає Стас, коли грається? Вони з виховательками не знають. І продемонструвала мені звук, який усіх дивує. Це була повітряна тривога, сирена себто.
– Один із атрибутів війни в Україні, – кажу, – небезпека бомбардувань.
– Ми так і здогадувалися, але дай, думаю, запитаю, – зітхнула няня.
Я досі схиляю голову перед естонцями – двома молоденькими виховательками і нянею, які день за днем повертали мою наїжачену, агресивну дитину до спокійного, мирного життя. Він грався тільки у сирени і бомбардування, малював танки і «мертвих рускіх» та розказував, як треба вбивати путіна.
Тепер усе спокійно. Стас вже нікого не «бомбить» і грається з дітьми у мирні ігри. Але бувають випадки, коли війна сама нагадує йому про себе. Їдемо якось з ним в автобусі, поруч дівчинка його ж віку. Сама десь їде. Білява, гарненька. Блимнула на Стаса блакитними очима. Ну все, контакт є. Відразу ж пересідає до неї, чую, щось її питає. Через трохи дівчинка чемно прощається і виходить. Ми їдемо далі. Стас помовчав-помовчав, а тоді питає:
– Мам, а що таке «руская»? Дівчинка сказала, що вона «руская».
Треба зазначити що Стас не говорить російською мовою взагалі і дуже важко її розуміє. Ми з дитинства обмежили йому доступ до російськомовних мультиків, замість цієї мови він вивчив англійську і спокійно нею спілкується. Пояснюю:
– Національність. Українець, естонець, американець, британець. Ти українець, а вона «руская».
Стас замовк. Але бачу, в голові щось закрутилося-завертілося, і через хвилину очі у нього лізуть на лоба. Він здивовано і вражено вигукнув:
– Росіянка? Вона – росіянка?! Це ж країна, яка напала на Україну! Дівчинка – росіянка?!
Решту дороги він мовчав, зітхав і з важкими думами на чолі дивився у вікно… Це було найбільше його розчарування у житті. Дівчинка, яка йому сподобалася, виявилася представником ворожої нації.
Мирослава КОСЬМІНА
Хочете дізнаватися про головні події першими?Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
