Військовий моряк капітан 1 рангу Юрій Лисянський, нащадок давньої шляхетної козацької родини з Ніжина, був одним з організаторів та учасників першої в історії колишньої Російської імперії навколосвітньої подорожі. Ба більше – шлюп «Нева» під його командуванням першим повернувся до Кронштадта, на 13 днів випередивши шлюп «Надія», яким командував Адам Йоганн Крузенштерн у згаданій подорожі. Був знайомий з Джорджом Вашингтоном. Прізвищем Лисянського назвали острів на Гаваях, півострів, протоку та річку на Алясці, гору на Сахаліні. На відміну від Крузенштерна, ім’я українського мореплавця і мандрівника, дослідника, лінгвіста, географа, етнографа, океанолога, картографа та першого вітчизняного письменника-мариніста тільки тепер проходить шлях від забуття до визнання.
Мореплавець козацького роду
Козацький рід Лисянських походив від польського шляхтича Стефана Лисянського, який у другій половині XVII століття потрапив у полон до кримських татар, але втік звідти й перейшов на службу до Лубенського полку. Його правнук Федір служив канцеляристом Ічнянського, Прилуцького полків та Київської духовної консисторії, згодом став священником церкви Івана Богослова в Ніжині.
12 квітня 1773 року в місті Ніжині, що на Чернігівщині, дружина протоієрея Федора Лисянського Фотина Йосипівна (з козацького роду Якубовських) народила сина, якого назвали Юрієм (Георгієм).
Юрій був шостою дитиною в багатодітній родині. На жаль, більшість з них померли ще у ранньому віці. Надалі відомі тільки сини Іван, Ананій та Юрій.
Старший син Лисянських Іван став священником. Ананія та Юрія батько віддав на навчання до Морського кадетського корпусу в Кронштадті. Саме тут розпочалася дружба Юрія Лисянського з його однокласником Іваном Крузенштерном, яка пов’язала їх на все життя.
«Бойове хрещення» та знайомство з Джорджем Вашингтоном
Кадет Юрій Лисянський навчався старанно. Особливо юнакові давалися географія, астрономія та математика. Виявив здібності майбутній мореплавець і до вивчення іноземних мов, картографії та малювання.
В 1788 році розпочалась російсько-шведська війна, а на кораблях Балтійського флоту не вистачало офіцерського складу. Ось так 15-річний Юрій Лисянський достроково закінчив курс навчання, отримав перший офіцерський чин мічмана і був зарахований у штат Балтійської ескадри, а вже у липні 1789 року він прийняв «бойове хрещення» у своїй першій морській битві зі шведською ескадрою при острові Гоґланд. В першому бою він заслужив похвалу капітана корабля, який розгледів у молодому гардемарині здібного офіцера.
Після служби на Балтійському флоті та отримання чину лейтенанта у складі групи з 16 найкращих випускників кадетського корпусу його відрядили волонтером для набуття досвіду на британський флот. Протягом шести років Юрій Лисянський не тільки вдосконалював навички у мореплавстві, але й багато подорожував – до південного краю Африки, островів Карибського моря та Індії, до берегів США, де й познайомився з першим президентом та творцем американської Конституції Джорджем Вашингтоном, про якого Лисянський писав:
“Не було ще на світі мужа, величніше за сього. Простота його життя і прихильність у спілкуванні такі, що миттєво вражають і дивують почуття”.
Лисянський самотужки досконало вивчив англійську мову.
Після повернення на Балтику Лисянський отримав чин капітан-лейтенанта й був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня. Опанувавши під час стажування англійську мову, він переклав фундаментальну працю Джона Клерка “Рух флотів”, яка стала головним посібником із ведення бойових операцій вітрильних кораблів.
Встановив світовий рекорд
1802 року Юрій Лисянський та Іван Крузенштерн, із яким він навчався в Морському кадетському корпусі, отримали фінансову підтримку від російсько-Американської торговельної компанії для здійснення навколосвітньої подорожі (державні органи російської імперії відмовилися її підтримати).
Восени 1802 року капітан Юрій Лисянський відправився вже відомою йому дорогою до Лондона, де на кошти компанії придбав два англійські вітрильники. Шлюпи отримали назви – «Надія» та «Нева». 7 серпня 1803 року обидва судна знялися з якоря та відпливли від Кронштадтського порту у довготривалу навколосвітню подорож. Керівником експедиції було призначено Крузенштерна, помічником – Лисянського.
Навколосвітня подорож тривалістю цілих три роки
Навколосвітня подорож тривала цілих три роки – із серпня 1803 до серпня 1806 року. Крузенштерн командував шлюпом “Надія”, а Лисянський – шлюпом “Нева”. За цей час кораблі двічі перетнули Атлантичний і Тихий океани, один раз – Індійський океан, обійшли з півдня Америку й Африку, відвідали Гавайські та Курильські острови, Сахалін, острів Пасхи, побували в Японії та Китаї, навіть взяли участь у війні проти індіанців за острів Кадьяк на Алясці (так звана російсько-тлінгітська війна).
17 жовтня 1805 року вітрильник упритул підійшов до коралових рифів, де несподівано сів на мілину. За таких небезпечних обставин був відкритий один із раніше нікому невідомих безлюдних островів Гавайського архіпелагу, який отримав назву «острів Лисянського».Тепер цей острів входить до складу заповідника, що охороняється урядом США як пам’ятка природи.
Також на згадку про нашого земляка-дослідника одна з наймальовничіших північних річок Америки має назву «річка Лисянського».
Обидва шлюпи зійшлися разом на рейді порту Макао (Південний Китай) 3 грудня 1805 року. Подальший маршрут експедиції пролягав біля берегів Китаю, Індії та Південної Африки. На початку квітня 1806 року біля Мису Доброї Надії Лисянський та Крузенштерн загубили один одного в смузі суцільного туману. Врахувавши нестачу запасів харчів та питної води, Лисянський вирішив повертатися прямо до Європи.
Повернення з навколосвітньої подорожі
Довгий шлях від Кантона (Китай) до Портсмута шлюп «Нева» здолав за 142 дні, не заходячи до жодного порту. Таким чином було поставлено світовий рекорд зі швидкості та тривалості безперервного плавання на вітрильнику.
5 серпня 1806 року шлюп «Нева» під командуванням Юрія Лисянського увійшов до Кронштадтської гавані. Через два тижні повернувся й вітрильник «Надія», очолюваний Крузенштерном. Так завершилася перша в історії колишньої російської імперії навколосвітня подорож.
Золота шпага та успіх у Британії
Юрій Лисянський став першим навколосвітнім мореплавцем українського походження, здійснивши при цьому низку географічних відкриттів. Подарунок на пам’ять про навколосвітнє плавання зробили своєму капітану члени екіпажу, подарувавши золоту офіцерську шпагу з написом: «Вдячність від команди «Неви». Одержав Юрій Федорович і державні відзнаки – чин капітана ІІ рангу, орден Св. Володимира ІІІ ступеня, грошову премію від російсько-Американської кампанії та довічну пенсію. У 1820 році король Швеції нагородив його лицарським орденом Меча за успіхи в мореплавстві.
Утім всі лаври фактично дісталися Крузенштерну. Він був зросійщеним німцем зі знатного роду, а Лисянський –
“малоросом”, дворянином козацького походження. Крузенштерну надали право видати опис своєї подорожі державним коштом, після чого його переклали на 8 іноземних мов. Лисянському в такому праві відмовили. Тому вже 1809 року Юрій в чині капітана 1-го рангу подав у відставку і став готувати книгу до друку власним коштом.
Щоб видати книгу, він з братом Ананієм, теж морським офіцером, продав батьківський маєток у Ніжині та в 1812 році видрукував книжку власним коштом — два великі томи й великий альбом карт експедиції. У 1814 році в Лондоні побачило світ англомовне видання книги в авторському перекладі з кольоровими літографіями та науковими додатками. За свідченням критики, протягом перших двох місяців було розпродано більше ніж половину тиражу книги, а розкішний (у червоному сап’яні із золотим тисненням та позолоченими обрізами) примірник видання й дотепер прикрашає бібліотеку Її Величності Королеви Британії у Букінгемському палаці.
У цій книзі Лисянський постає не тільки як досвідчений мореплавець, але й видатним дослідником земель, про які європейці дуже мало знали.
У 1824-1827 роках два комплекти унікального видання «Путешествия…» автор особисто передав для бібліотеки Ніжинської Гімназії Вищих Наук кн. Безбородька. Один із них і досі зберігається в Музеї рідкісної книги Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя.
Недосяжні російські архіви
Вийшовши у відставку, Юрій Лисянський повністю віддався родинним справам. Після повернення з експедиції в 1807 році одружився з молодою удовою, француженкою Шарлоттою Жандр, уродженою баронесою де Брюнольд. У подружжя Лисянських народилося шестеро дітей: троє синів – Олександр, Юрій, Платон, та три доньки – Марія, Катерина та Єлизавета. Юрій Федорович пильно ставився до виховання дітей, намагався дати гарну освіту та забезпечити майбутнє.
Помер Юрій Лисянський 6 березня 1837 року в Петербурзі і був похований на цвинтарі Олександро-Невської лаври. На його могилі на зібрані морськими офіцерами кошти було встановлено пам’ятник, ескіз якого намалював сам капітан. На постаменті лежить залізний якір – такий, як на його «Неві», що водив по хвилях морів Ю.Ф. Лисянський. Там же викарбувано епітафію, складену нашим відважним земляком.
Прохожий, не тужи о томъ,
Кто кинул якорь здесь
Он взял съ собою паруса,
Под коими взлетитъ въ предѣлъ небесъ.
Перехожий, не журись про того,
Хто кинув якір тут.
Він взяв з собою вітрила,
Під якими злетить в границю небес.
Лисянський був не тільки вправним картографом, але й непогано малював, і після виходу у відставку займався живописом. На сьогодні етнографічна колекція Юрія Лисянського практично повністю зосереджена у Санкт-Петербурзькому музеї «Кунсткамера» і є найповнішим та найціннішим у науковому та історико-культурному значенні зібранням речей корінних мешканців островів Тихоокеанського регіону та Аляски. Для українських дослідників архіви мореплавця наразі залишаються недосяжними, оскільки перебувають у петербурзьких відомчих архівах, і науковцям для доступу до них потрібно мати дозвіл від міністерства оборони рф.
«Київський слід» нащадків мореплавця
Зі смертю Юрія Лисянського не увірвався ні його рід, ні морська династія. З шести дітей двоє синів обрали військову службу, як і батько здобули освіту у Морському кадетському корпусі. Найвідомішим став молодший син Платон Юрійович Лисянський (1820-1900 рр.), який дослужився до чину адмірала, служив на Чорноморському та Балтійському флотах, був редактором наукового журналу «Морський збірник». Також відомий як письменник, меценат та реформатор військового флоту. Середній син мореплавця Юрій Юрійович, більше відомий як старець Григорій Лисянський, згадав священицьке покликання свого ніжинського діда і став ченцем на Афоні.
Ім’я Юрія Федоровича Лисянського носить острів на Гаваях, півострів та мис на Алясці, протока, річка і гора на Сахаліні. Пам’ять мореплавця увічнена в Україні: на центральній вулиці Ніжина поруч з церквою Івана Богослова та будинком протоієрея Федора Лисянського стоїть пам’ятник мореплавцю, є в Ніжині й вулиця Лисянського. В батьковому будинку знаходиться Меморіальний музей Юрія Лисянського. Також образ мореплавця збережено художником В. Боровиковським, який в 1809 році створив його портрет.
