Українські казки мають і яскраво виражені національні риси, надзвичайно різноманітні за своїми сюжетами та головними героями та мають свою унікальну особливість.
Сюжети нородних казок в усьому світі часто мають спільні мотиви та схожих героїв, що пояснюється подібністю культурно-історичних умов їхнього життя. Проте, є персонажі та мотиви, котрі зустрічаються тільки в українських казках і вирізняють їх з-поміж інших. Це пояснюється національними особливостями, способом життя народу, його працею і побутом та природними умовами.
Унікальні герої
Наприклад, в українських народних казках є аж 7 героїв, яких ви не знайдете в казках інших народів світу, як не шукайте!
Мудра дівчина-семилітка
Дитина, яка, маючи всього лише 7 років, рятує батька від розорення, розгадуючи за нього надзвичайно складні загадки пана.
Мотив загадування загадок дівчині насправді доволі розповсюджений, але щоб із загадками легко впоралася мала дитина – це щось новеньке! Адже аби дати розумну і хитру відповідь, потрібно мати неабиякий життєвий досвід. Приїхати і прийти водночас, одягненою і водночас роздягненою, з подарунком і без нього.
Пан Коцький
Старий кіт, якого господар вивів у ліс помирати, але замість того хитрий кіт непогано влаштувався, обдуривши всіх лісових звірів, та ще й узявши лисичку за дружину. Що з цього вийшло? Обов’язково прочитайте казку та дізнайтеся!
Залізноноса Баба
Є в нас і ексклюзивні персонажі-страхіття: Залізноноса Баба, матір чорта, страшна відьма із залізним носом – настільки великим, що аж до підлоги дістає.
Кобиляча Голова
Кобиляча Голова має здатність літати та може нагородити за працьовитість величезним скарбом або ж – з’їсти за лінощі.
Це загадкова містична істота, яка з’являється невідомо звідки, аби влаштувати герою випробування! Кобиляча Голова страшна і може бути дуже жорстокою до тих, хто виявляє до неї неповагу. Але якщо герой гідно витримає випробування, то у винагороду отримає багатство і красу.
Дослідники кажуть, що Кобиляча Голова символізує померлих членів роду. Якщо ставитися до них із пошаною, то всього в житті буде вдосталь.
За казкою про Кобилячу Голову точно можна зняти гідний горор.
Івасик-Телесик
Також автентичні українські герої – Івасик-Телесик, хлопчик, що втік від змія на крилах лебедя.
І хлопчик цей, до речі, не простий, а чарівний. Бо з’явився він у вже дуже немолодих батьків дивним чином: дід поїхав до лісу, вирубав деревину, а потім зробив колисочку, куди поклав ту деревину. Радісна баба весь вечір колихала “дитину” та, певно, розчулила вищі сили, бо на ранок деревина перетворилася на хлопчика.
Котигорошко
Котигорошко – хлопчик надзвичайної сили, який народився від горошини та визволив власних братів і сестру з полону Змія.
Видимо-Невидимо
А ще цікавий персонаж – Видимо-Невидимо. Це невидимий чарівний помічник, який допомагає бідному чоловіку провчити жорстокого пана.
Ох – український “майстер Йода”
Українські казки дивовижним чином переплітаються не лише з казками інших народів світу, але й з попкультурою.
Ось, наприклад Ох – казковий персонаж, правитель Лісового Царства. Він маленький, зелений, дуже розумний та хитрий, наділений чарівною силою. З’являється після того, як хтось, сівши на пеньок, вигукує слово “ох”.
До того ж він учитель, що бере собі в науку хлопця, з котрого за допомогою дуже жорстких методів робить такого самого могутнього чарівника, як і він сам.
Оха не можна назвати ні добрим, ні лихим.
Не зовсім “поганці”
Що окремо вирізняє українські казки, так це відсутність стовідсотково негативних персонажів. Дослідники пояснюють цей факт прадавнім походженням більшості сюжетів казок, які виникли ще задовго до приходу християнства з його однозначним поділом на чорне й біле.
Наприклад, найпопулярніший злий персонаж Змій у казках виявляє лицарське благородство: влаштовує частування герою, що прийшов його побороти, завжди питає “будемо битися чи миритися?”, передає супротивнику право першого удару тощо.
У давніх українських казках зло могло бути з одного боку грізним, а з другого – помічним. Наприклад, русалки – вони можуть залоскотати, якщо не відповісти на їхні загадки: тобто карають за відсутність розуму.
Водяник може затягнути на дно того, хто купається під колесом млина, чого робити не можна.
Польовик насилає вічний сон на тих, хто працює в полі ополудні, коли сонце найбільше пече. Тобто казкові умовно злі герої слугують для регламентації поведінки.
Яскраво виражені негативні ознаки з’являються в деяких персонажів лише з приходом християнства, коли язичницькі боги та тотемні тварини були демонізовані.
Наприклад, в українців побутував культ вовка. У дохристиянський час люди поклонялися йому як тотемному божеству. Вшановуючи його, чоловіки племені вдягали на себе шкіри (длаки) і намагалися уподібнитися вовчій зграї, вили на місяць.
Вовкодлаки – люди у вовчих шкурах, що поклонялися божеству та не коїли чогось лихого, перетворилися на вовкулаків – негативних персонажів-убивць.
Українські “аватари”
Слово “аватар” означає втілення божества в різних подобах. Аватари відображають різні риси та прояви одного божества, і в українських казках теж є дуже схожі істоти. Їх дуже багато. Це такі персонажі, як Вернидуб, Вернигора, Той, що їсть і ніколи не наїсться, Пийвода (Крутивус), Холод тощо.
Усіх їх об’єднує спільна риса: вони, фактично, здатні виконувати лише одну специфічну функцію, яка потрібна головному герою, аби пройти свій квест.
Функції ці можуть бути дуже різними: від здатності поглинути будь-яку кількість рідини, як у Пийводи, до вміння грати на музичних інструментах так, що ніхто не може припинити танцювати у Музики.
Ці персонажі реалізують свої надздібності не заради себе, а заради героя, тобто фактично вони є його “руками й ногами” – аватарами.
Символи смерті в казках
У прадавні часи казки не стільки розважали, скільки пояснювали світ в усіх його проявах – включаючи найтемніші та найсуворіші.
Саме тому в казках за буденними речами приховано багато символів, що мають сакральне значення.
Наприклад, звичайний ліс, в який іде головний герой безлічі казок, – це символ потойбічного світу, адже саме у потойбіччі міфічні герої мають пройти свої ініціальні випробування.
Рушник, котрий повсякчас з’являється в різних казках, – це символ дороги, а ще смерті: адже саме на рушниках опускали труну в могилу.
Навіть у звичайній хаті є потойбічні “портали” – це вікна та комин: саме через них – і тільки через них, – може потрапити в помешкання нечиста сила, адже двері для неї зачинені.
