Кожен, хто чув про “Чорний квадрат” знає це ім’я – Казимир Малевич. Однак далеко не кожен розуміє, у чому суть геніальності цього художника. У день народження авангардиста згадуємо його біографію, мистецтво та чому можемо вважати його українським художником.
Суперечки за Малевича
За право називати Казимира Малевича своїм ведуть суперечки одразу три країни! Окрім України, на нього претендує Польща і Росія. Отже, як кожна з країн пояснює національну приналежність Малевича саме до їхнього народу.
Польща
Польська сторона обґрунтовує це тим, що сім’я Малевича була польською. Відповідно його рідною мовою теж була польська. Адже це мова, якою користувалися його члени родини. З батьками Малевич справді розмовляв польською. Однак, за свідченнями очевидців, на вулиці він говорив українською.
Росія
Пропаганда СРСР, а й згодом Росії десятиліттями нав‘язувала міф про «братські народи», де Росія була «старшим братом» для України й Білорусі. Відповідно до цього привласнюючи всю їхню культурну та історичну спадщини.
Всесвітньо відомий художник Казимир Малевич, який став засновником супрематизму, також був привласнений Росією. У статті російської Вікіпедії чітко зазначено, що Малевич — російський культурний діяч.
Представники Росії наголошують, що художник прожив чимало років на території їхньої держави. Тут він багато творив і залишив свою творчу спадщину.
Зауважимо, у дитинстві для митця російська мова була екзотичною. Він вивчив її значно пізніше, після польської і української. І до самої смерті в його розмовах проскакували польські та українські слівця.
Україна
Однак Казимир Малевич не тільки був народжений на території України, а ще й всіляко наголошував на тому, що він є українцем. В анкетах у графі “національність” Малевич писав про себе “українець”. А це явно свідчить про те, що художник вважав себе українцем.
Листи до друзів теж завжди писав виключно українською мовою.
У його творчості явно відчуваються українські мотиви, а також деструктивний вплив радянської ідеології на українців.
Життєвий шлях
Народження
Казимир Малевич народився 23 лютого 1879 року в Києві в родині з польським корінням. Батьків його звали Северина і Людвік. У родині було 12 дітей. Рід Малевичів належав до збіднілої польської шляхти, яка жила в Україні декілька століть.
За останніми дослідженнями, Казимир Малевич народився в центрі Києва, на вулиці Жилянській, в садибі, яка належала його тітці Марії Оржеховській. Цей будинок не зберігся донині. Родина Малевичів була католицькою, тож Казимира хрестили в Київському римсько-католицькому костьолі.
Становлення художником
Вперше пензля в руки Казимир взяв у 15 років, коли з батьком приїхав до Києва. Там він зупинився біля портрета дівчини, яка чистить картоплю. Цей витвір мистецтва глибоко вразив хлопця: «У вікні крамниці я побачив полотно, що на ньому було смачно намазано зображення дівчини, котра сиділа на ослоні й оббирала картоплю. Картопля і лушпиння були навдивовижу живі, і на мене це також справило незабутнє, у пам’яті, явище, як і від самої природи». Це й стало поштовхом для юнака заглибитися у мистецтво.
Незабаром мати подарувала сину на день народження набір фарб, тож щастю Казимира не було меж: «Цілу дорогу я милувався отими фарбами. Вони приємно бентежили мою нервову систему».
До 17 років художник неодноразово переїжджав і жив у різних містечках і селах України. Часті переїзди були пов’язані з професійною діяльністю батька – він був інженером на цукровому виробництві. Він встиг пожити на Поділлі, Чернігівщині, Київщини, Харківщині.
Саме в цей період, мешкаючи в різних куточках України, майбутній художник відкрив для себе народне мистецтво: вишивку, малярство і навіть спів.
Митець не раз згадував, що на його творчість величезний вплив мало життя в українських селах. Він допомагав розмальовувати печі, мазати глиною долівки, малювати по стінах візерунки. Ці нескладні побутові заняття були для нього мистецтвом.
Професійне навчання
У період з 1895 по 1897 рік Малевич знову мешкав у Києві, де і почалося його професійне навчання.
Захоплення настільки заполонило Малевича, що у 17 років він вмовив батька дозволити вступити до Київської художньої школи Миколи Мурашка.
Чим більше Казимир вивчав живопис, тим чіткіше вимальовувався його індивідуальний стиль.
Своїм же справжнім вчителем у мистецтві Малевич називав Миколу Пимоненка. У той час молодий художник студіював живопис у художній студії Миколи Пимоненка.
Пимоненко — відомий український живописець, майстер жанрового живопису, героями якого часто ставали як селяни, так і міські жителі. “Я був приголомшений його майстернею, — пише Малевич у спогадах. — Його картини зображували життя України”.
Першу свою картину митець назвав «Місячна ніч», де зобразив нічну річку з човником. Це полотно було продано у місті Конотопі за п’ять рублів, сьогодні ж твори художника коштують мільйони доларів.
Російський вояж
В 1897 році родина Малевичів переїжджає з Києва до Курська. Там Малевич деякий час працював в Управлінні залізниці, а весь вільний час приділяв мистецтву.
1905 року у віці 25 років Малевич вирушає до Москви, де тричі намагався вступити до Московського училища живопису, скульптури та зодчества. Займався в різних мистецьких студіях у Москві та Петербурзі, брав участь у виставках відомої художньої спільноти “Бубновий валет”. Малевич відомий тим, що постійно, кожну хвилину свого життя, навчався і невпинно вдосконалював свої художні здібності, мріючи відкрити абсолютно новий напрямок у мистецтві.
Малевич брав участь у виставках, почав викладати. Свої наукові праці він писав українською.
7 грудня 1915 року на футуристичній виставці “0.10” в Петербурзі була виставлена його картина “Чорний квадрат на білому тлі”.
З 1919 року художник викладає: спершу у Вітебську на запрошення Марка Шагала, потім у Ленінграді.
Малевич активно працював до 1926 року, коли радянська тоталітарна машина почала утискати авангардне мистецтво і знищувати його творців. Хто не емігрував, той часто закінчував життя у таборах або помирав з голоду. Малевич був надто великою фігурою, щоб його просто знищити, – адже він мав безліч прихильників і учнів, його ідеями захоплювалися у цілому світі.
Європейський вояж
Навесні 1927 року Малевич уперше і востаннє поїхав у закордонне відрядження з запланованими виставками у Варшаві, Берліні, й Парижі.
Він вивіз із собою, не розбираючи й не селекціонуючи, весь свій архів, який накопичився у нього до березня 1927 року. Цей архів Малевича зберігається в наш час в Берліні. Малевич лишив у Берліні своєрідну «капсулу часу». Він «законсервував» своє життя в рукописах і документах за півтора десятка років. Широковідома його записка — «У разі смерті моєї або безвихідного тюремного ув’язнення …», поспіхом прикладена до берлінської «капсули», дає знати, що Малевич-інтуїтивіст добре розумів, що чекає на нього в СРСР.
У Варшаві і Берліні виставки пройшли з великим успіхом, але несподівано митця відкликали назад. Малевич терміново повернувся до Радянського Союзу, де його одразу затримали. Мрія митця про виставку в Парижі так і не здійснилася за його життя.
Повернення додому та репресії
Вже живучи в Росії, Малевич писав, що його тягне до України.
Улітку 1927 року Казимир Малевич приїхав в Україну навідати рідних і вирішив залишитися в Києві назавжди.
У Києві він зустрівся з художниками Андрієм Тараном і Львом Крамаренком, яких знав раніше. З їхньої ініціативи ректор Київського художнього інституту звернувся в Наркомат освіти й отримав дозвіл від наркома Миколи Скрипника запросити Малевича на роботу в Київській художній інститут.
З 1928-го до 1930 року Казимир Малевич працював у КХІ: викладав, організував дослідчий кабінет експериментального образотворчого мистецтва, де «лікував студентів від реалізму та кольоростраху», давав методичні консультації щодо навчального процесу. Протягом 1928–1930 років видання українських футуристів – харківський журнал «Нова генерація» та київський «Альманах-авангард» – опублікували низку статей Малевича.
Навесні і влітку 1930 року відбулася персональна виставка митця в Київській картинній галереї. Це була остання персональна прижиттєва виставка Казимира Малевича.
Репресії
У 1930 році політичний клімат в Україні різко змінився. У цей почалися справжні репресії проти інтелігенції.
Його, як і інших професорів, які мали дореволюційну освіту, звільнили. Почався тиск і переслідування, що змусило митця повернуся до Петербурга., де жила його родина.
У вересні 1930 року Малевича вдруге заарештували і кілька місяців протримали у в’язниці за обвинуваченням у співпраці з Польщею, йому загрожує розстріл. Він був у катівні, його змушували зізнатися у шпигунстві. Однак він не піддався. У в’язниці він пробув три місяці.
Коли він вже вийшов з в’язниці, то зрозумів, що всі шляхи перекриті, не залишилося можливостей далі рухатись.
Особисте життя
Останні роки він не мав роботи, був змушений малювати якісь портрети на замовлення, щоб родина могла вижити. Внаслідок арешту він тяжко захворів. Від онкологічної хвороби він повільно згасав 2 роки. Доглядала його третя дружина – молодша на 23 роки українка Наталія.
Сам Казимир був тричі одружений.
Перша дружина художника була дочкою фельдшера і носила таке ж ім’я, як і він. У шлюбі у Казимира і Казиміри народилося троє дітей. Але дружина-тезка життя з творчою людиною довго не витримала. Малевич, який сім’ю любив, не ставив її на перше місце в списку пріоритетів.
Друга дружина – Софія Рафалович, була дочкою завгоспа лікарні. Згадуючи шлюб свого брата з Рафалович, сестра Казимира Вікторія розповідала, що нова дружина сильно відрізнялася від Казиміри. Якщо Казимира Іванівна вимагала багато уваги до своєї особи, то Софія Михайлівна увагу і турботу віддавала чоловікові. Багато в чому підтримка другої дружини допомогла становленню Малевича як художника, в перший час вона навіть забезпечувала сім’ю, оскільки праця живописця прибуток не приносила. Дружина художника писала дитячі оповідання, у 1920 році у пари народилася дочка Уна (Анна). Однак виховати дочку Софія Михайлівна не змогла, у 1925 році вона померла від туберкульозу.
З українкою Наталією Манченко старший на 23 роки Казимир Малевич одружився у 1927 році. За 8 років життя, коли Манченко була вірною дружиною живописця, їй довелося пережити непрості часи.
Смерть Малевича
В останні роки багато працював над тим, щоб впорядкувати свою спадщину. Він надиктовував багато текстів (його дружина була стенографісткою), написав свою “Автобіографію”.
Помер живописець 15 травня 1935 року від раку передміхурової залози.
Похований Малевич був у Москві у труні у формі хреста. Однак, в роки II Світової війни могила художника була зруйнована, а місце поховання забуте. Тільки згодом, завдяки активістам його могила була віднайдена на місці колгоспного поля.
У 1988 році пам’ятний знак Казимиру Малевичу був встановлений поблизу орієнтовно за два кілометри від реального поховання. Знак має форму білого бетонного куба з червоним квадратом на фасаді. На тильній стороні пам’ятника розміщена табличка з текстом: «В цій місцевості 25 травня 1935 року був похований прах всесвітньо відомого художника КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА». Знак встановлений 30.7.1988 р.”.
У 2013 році на справжньому місці поховання праху Казимира Малевича було збудовано житловий будинок комплексу «Ромашково-2».
Творчий шлях
Засновник супрематизму та фундатор кубофутуризму
Малевич починав як художник-реаліст, його притягувало мистецтво в будь-яких формах – особливо народне, або мистецтво реалізму.
Коли він переїхав в Москву, він потрапив у котел авангардних експериментів. Він відмовився від свого непрофесійного, аматорського періоду, навіть спалив свої деякі роботи.
А ось вже ці авангардні експерименти він вважатиме справжнім професійним мистецтвом – саме вони пов’язані з поняттям кубофутуризму, з пошуками абстрактних форм і супрематизму, який Малевич винайшов у 1915 році.
Що таке кубофутуризм? Це один із напрямів авангардизму в живописі. Він поєднав в собі напрацювання французького кубізму (розклад предмета на складові структури) та італійського футуризму (розвиток предмета в «четвертому вимірі», тобто в часі).
Що таке супрематизм? Напрям авангардного мистецтва, який характеризується безпредметністю та геометризмом. Він перейшов і широко застосовується у плакаті, графіці та урбаністиці.
За Малевичем, у цьому стилі живопис абсолютно й остаточно відривається від намагань зобразити реальний світ. Він був переконаний, що митець має зосередитися на кольорі, формі, фактурі. І лише тоді отримає справді мальовничий твір.
Власне у цьому стилі виконаний геніальний “Чорний квадрат”.
Чорний квадрат
До нього автор дійшов не одразу. Спочатку він творив у стилі супрематичного живопису, портрету. Далі, власне, був “Чорний квадрат”. До речі, окрім нього є й “Червоний квадрат”. Усі його твори цього періоду мають довгі розгорнуті назви. Наприклад “Червоний квадрат” називався спочатку “Живописний реалізм селянки у 2-х вимірах”.
“Чорний квадрат” Малевич вважав ідеальною формою початку всіх форм — а згодом ця картина стала найвідомішою авангардистською роботою у світі, змінивши назавжди все подальше мистецтво.
Унікальна техніка накладання мазка на мазок, створена Казимиром Малевичем, і досі не дає спокою сучасним експертам. Існує думка, що «квадрат» намальований поверх двох інших картин. Начебто, початкове зображення є кубофутуристичною композицією, а під «Чорним квадратом» знаходиться протосупрематична композиція. Згодом художник намалював ще декілька квадратів, проте саме перший так і залишився найбільш загадковим з містичною енергією. Митець же казав: «Звиклим грітися у милого личка важко зігрітися у обличчя квадрата».
Не тільки Чорний квадрат”
Завершенням становлення супрематизму художника вважається полотно “Біле на білому”. Тут бачимо не лише відсутність предметів, але й кольору. Картина створена у 1918 році.
У 1920-х роках він повертається до зображальності, але вже збагаченої досягненнями супрематизму.
Малевич у своїх роботах намагається відійти від земних рамок краси. Він обґрунтовував своє розуміння твору мистецтва як самостійного планетного світу. До речі, саме він придумав вираз “супутник Землі”. У його роботах зникають земні поняття “верх”, “низ”, простір. Він наче намагався дивитися на світ з космосу.
Пізньому Малевичу мистецтвознавці дали прізвисько Мужицький. Адже персонажами його картин переважно є селяни.
Попри найвідоміший саме “Чорний квадрат”, загалом творчість художника мистецтвознавці вважають світлою, яскравою, життєствердною.
В Україні зберігається кілька робіт Малевича
На жаль, в Україні робіт Малевича небагато.
Зокрема, в колекції Національного художнього музею України, дві – у Мистецькому арсеналі, також у приватних колекціях. Наприклад, його останній автопортрет зберігається в приватній колекції в Києві. Ще одна робота представлена в постійній експозиції Пархомівського художнього музею на Харківщині.
Роботи ж митця можна знайти у найпрестижніших галереях світу.
Малевич та голодомор
Важливий факт у біографії Малевича: він єдиний український художник, який відображав у той час у своїх роботах Голодомор в Україні. Цій трагічній сторінці з життя українців була присвячена ціла серія робіт. Наприклад, на картині “Де серп і молот, там смерть і голод”, олівцем зображені три фігури, риси обличчя в яких замінені на серп і молот, хрест і труну.
Загалом творчий доробок художника оптимістичний, яскравий. Однак серія робіт на межі 32-33-х років моторошна і трагічна. Тут багато трун, хрестів, снопів, почорнілих людей.
Експериментатор та авангардист, філософ і геніальний “аматор” — сьогодні про українця Казимира Малевича знає весь світ, а майже кожен факт його біографії говорить про потужний і глибинний зв’язок творчості світового генія з українською культурою.
Сучасна культура та Малевич
Малевича часто порівнюють з Леонардо да Вінчі. Свого часу да Вінчі перейшов від однієї епохи в мистецтві до іншої, так само Малевич до певної міри відкриває епоху сучасного мистецтва. Можна сказати, що все сучасне мистецтво так чи інакше оглядається на Малевича і відштовхується або заперечує певні його тези, твори чи взагалі його позицію.
Вплив Малевича набагато більший, ніж тільки на сферу мистецтва. Уся сучасна культура в широкому сенсі — архітектура, дизайн і тип візуальної культури, який нас оточує, – так чи інакше звертається до Малевича. Хоча він не був професійним філософом і майже не отримав освіти, але привніс певні ідеї та концепти в наш світогляд.
Цікаві факти
– У пізніші періоди своєї творчості багато в чому його надихала аерофотозйомка. Пейзажі які були отримані згори — надихали його на творчість.
– Казимир Малевич лишив по собі не лише живописні картини, але й досить великий писемний спадок. Це і його маніфести, і теоретичні роботи, присвячені дослідженню кольору і форми в живопису. Крім того, друком вийшли його лекції, які він читав студентам протягом різних років і його теоретичні обґрунтування супрематизму.
– Казимір Малевич дуже гарно співав і мав чудовий бас. За свідченнями його знайомих і родичів, однією з його улюблених пісень була наступна:
Гуде вітер вельми в полі,
Реве ліс ламає,
Козак журиться сердешний,
Долю проклинає.
Гуде вітер вельми в полі,
Реве ліс ламає,
Плаче козак молоденький,
Що робить не знає…
– Багато в чому, нормальні умови для роботи у Києві Казиміру Малевичу забезпечувало заступництво Миколи Скрипника — народного комісара освіта УРСР.
– У 2014 році відомого художника увіковічнили у пам’ятній скульптурі, яка наразі знаходиться в центрі Конотопа біля Будинку торгівлі.
