Анна Стен – перша голлівудська зірка українського походження. За свою кінокар`єру вона встигла закохати в себе не лише європейських глядачів, а й всесвітньо відомого кіномагната Семюеля Ґолдвіна, який мріяв зробити з неї другу Грету Гарбо. Втім, йому це не вдалося, адже Анна була настільки самобутньою, що її талант не міг поміститися в заготовані для нього рамки.
Чимало пліток та недомовок було довкола імені знаної українки. У пресі неодноразово точилися дискусії щодо походження прізвища Стен, і десятиліттями усі думали, що молода артистка – росіянка, а не українка. Велику роль тут відіграли російські газети Сан-Франциско, які неодноразово писали про російське походження нашої Анни. Хто ж вона, усе ще невідома для нас, Анна Стен?
Анна Стен – “Через терни до зірок”
Розкішна білявка із чарівною посмішкою, глибокими очима, витонченою фігурою, бісиками в очах, – такою постає перед нами акторка Анна Стен зі світлин. Вона ж українка, родом з Києва, Анна Фесак, якій поталанило стати зіркою світового масштабу. Анна Фесак – перша голлівудська акторка-українка народилася 29 червня 1908 року у Києві (хоч у Вікіпедії подано дату 3 жовтня цього ж року). Очевидно, помилково, тому що в інтерв’ю 1941 року записана саме ця дата.
Батько Петро Фесак – танцівник балету, театральний художник, мати – шведська акторка, прима-балерина Київського театру опери та балету. Видання “Los Angeles Times” і “The New York Times” містили повідомлення про те, що прізвище батька Анни було Судакевич. Отож, плутанина навколо біографії цієї жінки відбувалася постійно. Тато Анни залишив дружину з чотирирічною донечкою і пішов на війну, повернувся тяжко хворим і 1921 року помер. Анні тоді було лише 12 років. Аби якось виживати і допомагати матері, вона працювала; навчалася у Київському державному театральному технікумі. Невдовзі виступала у київських театрах, і саме там її помітив директор Мистецького театру з Москви.
У 15 років дівчина бере участь в аматорській постановці “Брати Карамазови” у Москві. І її гра дуже сподобалася відомому російському режисеру Станіславському. Невдовзі, за його сприяння, Анна закінчує Московську кіноакадемію. Молода дівчина грає у різних фільмах радянського кінематографа, а згодом – у популярних фільмах, що транслювалися у Берліні. Перша роль у Москві в 1926-ому, фільм “Міс Менд”. Анна виходить заміж за актора Бориса Стейна Бештейна, чиє сценічне прізвище бере собі за псевдонім.
Наприкінці 1920-х пані Стен знялася у чотирьох радянських фільмах: комедія “Коли Москва сміється” (1927), “Дівчина з коробкою” (1927), “Земля в полоні” (1927), “Буря над Азією” (1928). Отож, Анна стає фактично першою зіркою німого радянського кіно. Вона вийшла вдруге заміж за режисера Федора Озепа, з ним виїхала до Німеччини 1930 року. Там українка знімається у головній ролі у фільмі “Вбивство Дмитра Карамазова” (режисер Ф. Озеп) і стає культовою акторкою. Саме цей фільм приніс їй світову славу та визнання. На цьому не завершується творчий поступ юної акторки, адже американське виробництво “Метро-Гольдвін-Маєр”, вражене майстерністю гри Анни, запрошує її до Голлівуду. 1932 року вона підписала одразу два контракти з голлівудськими кіностудіями.
Акторка опановує англійську мову та “американську техніку гри”. Її порівнювали з Гретою Гарбо та Мерлін Дитрих. Краса Анни вражала, передовсім представників сильної статі, тому не дивно, що чоловічої уваги їй не бракувало.
“Anna Sten is not Russian”
На початку 1930-х років з’явилося чимало статей в іноземній пресі, де писали про те, що Анна Стен – українка. Вони просто кричали про це на повен голос! 1934 рік. На шпальтах газети “Ukrainian weekly” стаття під назвою “Anna Sten is not Russian”. Тут, мабуть, вперше доводять неправдивість думки про походження акторки, у матеріалі також йдеться про відповідальність кожного, хто пише про мисткиню. Анна також розповіла журналісту про те, як щиро сумує за Україною. А знаєте, що вона ще сказала у цьому ж інтерв’ю? Що немає місця у світі, де б готували кращі страви, аніж в Україні… Журналіст подарував Анні ляльку, яка нагадувала саму акторку. Рідна земля відлунювала в її серці. Хіба такі історії не приклад для нас сьогодні, як не загубити себе та своєї культури!?…
“Гра Анни Стен – мистецька…”
Анна Стен поєднала в собі декілька талантів, як і багато інших видатних українок, про яких ми писали. Жінка знала мови, цікавилася літературою, вміла грати на музичних інструментах, була дуже здібною з дитинства.
Англійський фільмовий журнал “Picture show” від 2 червня подав цікаву біографію славної фільмової зірки Анни Стен: “З тої біографії довідуємося, що Анна Стен – це наша землячка. Родилася в Києві. Батько її селянин, українець з Київщини, мати шведка. Батько славився на цілу околицю як танцівник. Від нього взяла вона любов до танку. Анна працює в Голлівуді, мешкає в місцевості Санта-Моніка, має 24 літ, віддана за доктора”. Таке повідомлення з Лондона було надруковано в українській газеті “Діло” від 7 червня 1934 року.
У цій же ж газеті від 10 жовтня 1934 року повідомляли про блискучу головну роль Анни Стен у фільмі “Нана” за романом Еміля Золя “Камелієва дама”:“Американське вирібництво найшло таку артистку з новим іменем і новим талантом. Анна Стен замандрувала з Києва аж до Голівуду і там зійшла як нова зоря, небезпечна суперниця вже признаних слав. Побачивши її вперше у Львові, мусимо признати, що рекляма її таланту ні трохи не переборщена. Має вона у самому вигляді і голосі щось посереднього між Ґретою Ґарбо і Марлевою Дітріх…”. Власне гру у цьому фільмі та в іншому – “Вина і кара” – називали найблискучішими у творчій кар’єрі акторки. За фільм “Нана” Анна Стен дістала відразу контрактово 1,500 доларів тижневої платні.
1937 року Анна Стен дещо зникає з телеекранів, беручи, так би мовити, творчу паузу. Проживає зі своїм чоловіком на березі Тихого океану на власній віллі в Санта-Моніці, купається у басейні, грає з чоловіком у сітківку (теніс), їздить верхи. “Тих кілька фільмів, в яких заблиснула була як метеор її слава, вистачило, щоб Анна Стен стала багачкою на все життя”, – констатували журналісти.
Анна Стен грала головну роль у голлівудському фільмі “Пошлюбна ніч” (1935), у стрічках “Катюша”, “Самотня жінка”, “Двоє відважних” (1936); продовжувала зніматися у кіно до 1962 року, а також з’являлася у багатьох театральних сценічних постановках (її театральний дебют у Північній Америці відбувся у Монреалі в 1941 році). Загалом понад тридцять фільмів є у її творчому доробку.
Анна Стен – жінка свого часу та епохи. На початку 1960-х років вона оселилася у районі Беверлі-Хіллз разом зі своїм третім чоловіком, режисером-постановником Євгеном Френком; займалася живописом, благодійністю, працювала на радіо і телебаченні. Згодом жінка переїздить до Нью-Йорку. Останній її публічний виступ був у травні 1989 року, у театрі на Манхеттені, коли представляли стрічку “Ми живемо знову”. Нічого не відомо про родинні зв’язки акторки, а власних дітей вона не мала.
Газета “Ukrainian weekly” за 1993 рік подає статтю про нашу українку Анну Стен з приводу її смерті під назвою “Anna Sten, Hollywood’s first Ukrainian star, dead at 85”. 16 жовтня у своєму будинку на Манхеттені відійшла у вічність перша українська голлівудська кінозірка Анна Стен.
Метеор слави не сяяв вічно для Анни, але нині повертається до нас пам’ять про неї та наших видатних українок. І ця жінка має бути з-поміж перших, бо Анна Стен – наша!
