Трагічна історія Розалінд Франклін, яка відкрила світові ДНК
Ця велика жінка зробила одне з найзначніших наукових відкриттів XX століття, Нобелівську премію за яку отримали чоловіки.
Дитя науки
Розалінд Франклін з’явилася на світ у 1920 році у багатій та впливовій єврейській родині, проживала в Лондоні, але, всупереч статусу сім’ї, перетворитися на звичайну домогосподарку відчайдушно не хотіла.
Розалінд мріяла виключно про науку, що для дівчини в ті часи було сміливим та несподіваним вибором життєвого шляху.
Початкову освіту вона здобула в школі для дівчаток Святого Павла, потім осягала фізичну хімію в Ньюнхем-коледжі Кембридзького університету.
Франклін була видатною студенткою, з легкістю склала випускні іспити, але науковий ступінь здобути не змогла – він належав виключно чоловікам-випускникам Кембриджу, жінкам-випускницям його не давали. Науковий ступінь доктора філософії вона отримала лише через 4 роки
Друга Світова війна та створення надійних протигазів
У важкі роки Другої світової війни Розалінд та її батьки надавали допомогу єврейським сім’ям, що втекли з фашистської Німеччини до Англії. Вони навіть взяли на виховання двох дітей-сиріт. Розалінд зробила свій внесок у війну, коли зайнялась вивченням структури вугілля. Це відкриття допомогло розробити покращені протигази, які врятували життя десятків тисяч солдатів.
Після закінчення війни Франклін займалася науковою діяльністю в Парижі, а потім повернулася до Лондона, де отримала роботу у Королівському коледжі. Джон Рендалл, який очолював відділення біофізики, помітив талановиту дівчину та призначив її керувати новим проєктом із вивчення волокон ДНК. Але все було не так просто: за фактом вона була біля керма проєкту, але формально її керівником так і не призначали. Колеги-чоловіки сприймали дівчину, як просту помічницю, перекладаючи на неї всю нудну та марудну роботу.
Легендарна «Фотографія 51»
Розалінд працювала більше і краще за всіх, заглиблювалася у всі нюанси та відповідала за всі етапи дослідження.
Франклін модернізувала рентгенівську трубку, щоб покращити апарат для мікрофільмування. Завдяки цьому вона отримала більш точні та чіткі рентгенівські знімки, за якими можна було судити про склад і структуру речовини, що вивчається.
На цьому етапі роботи вона та її колега Вілкінс разом дійшли висновку про існування двох форм ДНК. Через тертя між Вілкінсом та Розалінд їх начальник Рендалл змушений був розділити дослідження – кожен почав займатися своїм власним проєктом, щоб наприкінці об’єднати результати.
Розалінд ставила експерименти з рентгенівською трубкою, покращуючи чіткість знімків, і зрештою отримала фото ДНК, яке чітко показувало структуру молекули. Вона і раніше заявляла, що ДНК має структуру спіралі, а тепер мала цьому доказ. Розалінд зробила рентгенограму волокон натрієвої солі, яка здобула всесвітню популярність та увійшла в історію, як «фотографія 51».
Вкрадене відкриття
У сучасному світі вона б отримала усі лаври – славу, світове визнання та публікації у найкращих наукових журналах.
Але реальність виявилася іншою. У сусідній лабораторії Джеймс Вотсон та Френсіс Крік працювали над вивченням структури ДНК, але робота застопорилася. Вони звернулися до колеги-суперника Франклін Уїлкінса, щоб він домовився з хлопцем, який має доступ до лабораторії Розалінд, і той віддав їм «фотографію 51». Звичайно, у Розалінд Франклін дозволу не запитали та навіть не повідомили. Майбутні нобелівські лауреати досліджували фотографію та інші розрахунки Розалінд і на їх основі створили свою знамениту модель ДНК.
У 1961 році Вілкінса, Вотсона та Кріка нагородили Нобелівською премією з фізіології та медицини за відкриття структури ДНК та її ролі у спадковості.
Розалінд все ж не зупинилася на досягнутому. Вона вивчала вірус тютюнової мозаїки – із цього дослідження виросла вся сучасна молекулярна біологія. З біохіміком Аароном Клугом вона досліджувала вірус поліомієліту, зробивши відкриття, що заслужило на «нобелівку». Премію після раптової смерті Розалінд отримав Клуг, доробивши їхню спільну наукову роботу.
Вбивчий «рентген»
Розалінд Франклін померла у 1958 році у віці 38 років через злоякісну пухлину яєчників, викликану постійною роботою з рентгенівськими променями. Вона так і не дізналася, що Вотсон і Крик «запозичували» її «фотографію», за яку вона, швидше за все, розплатилася своїм життям. Пізніше вчені були змушені визнати, що не змогли б зробити своє «нобелівське відкриття» без Розалінд та її легендарного знімка.
