У грудні 1963 року у Сан‑Дієго, штат Каліфорнія, відбувся один із найнезвичніших експериментів у історії науки про сон: 17‑річний школяр Ренді Ґарднер у межах шкільного проєкту з науки встановив новий рекорд із найтривалішого перебування без сну, що був на той момент документально зафіксований людьми.
Ренді Ґарднер провів 264 години без сну — майже 11 днів поспіль, намагаючись з’ясувати, як нестача сну вплине на його фізичний і психічний стан. Експеримент привернув увагу не лише однокласників та вчителів, а й науковців — у ньому взяли участь кілька дорослих, зокрема дослідник сну Вільям Демен, який уважно спостерігав за станом підлітка під час тривалого неспання.
Передумови експерименту
Ідея провести експеримент з’явилася у Ренді Ґарднера та його друзів: він хотів перевірити, як довго людина може не спати, і водночас поставити власний рекорд. У той час вже існували спроби встановлення подібного рекорду — наприклад, діджей Том Раундз тримався близько 260 годин без сну, але Ґарднер вирішив перевершити цю позначку.
Ренді Ґарднера підтримували двоє друзів — Брюс МакАллістер та Джо Марціано молодший. Саме вони мали завдання не дати йому заснути, стежити за тим, що відбувається з ним з плином часу, і допомагати йому залишатися активним.
Як проходили дні без сну
Протягом перших кількох днів Ренді Ґарднер залишався відносно стабільним, але поступово симптоми гострого недосипу почали проявлятися все ясніше. Уже після другого дня він відчував труднощі з концентрацією уваги, а на четвертий день почали виникати проблеми з пам’яттю і орієнтацією.
Дослідження показують, що при тривалому недосипанні мозок працює з перебоями: концентрація і увага падають, спостерігаються порушення пам’яті, а також можуть з’являтися галюцинації та марення — усе це було помічено у поведінці Ґарднера вже в середині експерименту.
До того ж тіло підлітка також відчувало стрес від браку сну: порушувалася координація рухів, реакція на подразники сповільнювалася, а емоційне тло коливалося між дратівливістю та слабкою концентрацією.
Роль науковців
На останніх трьох днях експерименту до команди приєднався доктор Вільям Демен, один із піонерів у науковому вивченні сну. Він був присутній, щоб систематично оцінювати стан Ренді Ґарднера, проводити прості тести та не допустити невірних висновків.
Щоби тримати юнака в свідомому стані, Демен та товариші стимулювали його різними способами: наприклад, водили грати в баскетбол або в ігрові автомати, не давали спокою, коли приходили найскладніші години експерименту.
Ці заходи мали на меті не допустити «мікросну» — коротких автоматичних епізодів сну, які мозок може впроваджувати без відома людини, якщо вона перевтомлена.
Завершення рекорду
8 січня 1964 року Ренді офіційно завершив експеримент, пробувши без сну 264 години, що еквівалентно майже 11 повним дням, — і встановив новий світовий рекорд для людини, яка навмисно не спала без використання стимуляторів.
Після цього його доставили до морського госпіталю, де медики провели повне обстеження та виміряли активність мозку за допомогою електроенцефалографа — він показав, що через брак сну хвилі мозку все ще могли виглядати відносно нормально.
Ґарднер провів 14 годин поспіль у глибокому сні, після чого прокинувся «пригніченим», але без серйозних фізичних пошкоджень.
Що сталося з ним потім
Хоча експеримент не залишив очевидних фізичних ушкоджень, його вплив на психіку був помітний. Частина дослідників зазначала, що його настрій значно погіршився під час останніх днів неспання, він ставав нетерплячим і емоційно нестабільним.
Декілька десятиліть потому Ґарднер розповідав, що в дорослому житті зазнав певних проблем зі сном, включно з довгими періодами безсоння. Проте він сам підкреслював, що не впевнений, чи ці труднощі були безпосереднім наслідком експерименту, чи скоріше результатом інших життєвих подій.
Рекорд і наука про сон
Після випадку Ґарднера науковці загалом схильні вважати, що довготривала відмова від сну є небезпечною для організму, і Guinness World Records згодом припинили офіційний облік рекордів безсоння через ризики для здоров’я.
Ґарднерський випадок залишається одним із найбільш документованих прикладів екстремальної депривації сну, який досі цитують у наукових роботах і популярних матеріалах про сон, мозок і межі людської витривалості.
📌 Висновок: експеримент Ренді Ґарднера — це не лише рекорд, а й важливий урок для науки про сон: навіть здорова людина може зазнати серйозних наслідків через тривалу відмову від сну, і межа, яку він встановив у 1964 році, досі слугує важливим орієнтиром у вивченні сну та депривації.
Якщо вам сподобалася ця історія, не зупиняйтеся на одному матеріалі! У нашому блозі ви знайдете ще більше цікавих і неймовірних історій: від несподіваних фактів про відомих історичних постатей до дивовижних випадків виживання та відкриттів науки. Наприклад, дізнайтеся Чи справді всі дороги ведуть до Рима? Науковці перевірили легенду імперії та перевірте популярні міфи на власні очі. Читайте далі та відкривайте нові історії разом із нами!
