Осип Курилас – один із піонерів нового українського малярства. «Найкращий, без перебільшення, співець січового стрілецтва, витончений графік і карикатурист, майстер мініатюри поштових листівок, один з основоположників модерного українського сакрального мистецтва, неперевершений ілюстратор дитячих читанок та букварів – і все це в одному імені – Осип Курилас».
Творчість Осипа Куриласа вражала тодішніх митців і дратувала тогочасну владу, він майстерно оперував пензлями та різнобарв’ям, навчав цьому молоде покоління і присвятив своє життя боротьбі на передовій.
Малював портрети, щоб заробити гроші на навчання
Осип Петрович Курилас народився 7 серпня 1870 року у містечку Щирець Острів на Львівщині у багатодітній родині. Батько Осипа, – Петро Курилас до 78 – ми років був церковним дяком та вчив дітей у народній школі. Навчався Осип у дяківській бурсі, а у 1886 році вступив до Львівської художньо – промислової школи.
Тут майбутній художник вивчав техніку рисунка і малярства, закони композиції, історію мистецтва, а також українську, німецьку та польську мови.
Для того, щоб продовжити навчання в Академії мистецтв, Осип Курилас заробляв гроші, малюючи ікони та портрети людей, адже в його сім’ї не вистачало коштів на навчання. Проте в 1895 році він усе ж отримав грошову допомогу від свого старшого брата, який мешкав у Хорватії. Так, Осип вступив до Краківської академії мистецтв, де й розпочалася його кар’єра художника.
За період навчання здобув 5 срібних медалей та 19 конкурсних нагород і був одним з найкращих студентів академії мистецтв та досяг визнання серед польських митців.
У 1898 році у Львові було створено ‘‘ Товариство для розвою руської штуки ’’, молодий художник став його членом, а через два роки взяв участь у його Другій виставці. Після завершення навчання, Осип залишився у Кракові.
Малював картини, ілюстрації, а також до 35 – річчю творчої діяльності намалював найзнаменитіший портрет Миколи Лисенка і зробив для нього різьблену раму.
Осип Курилас малює такі картини : “Пробудження весни”, “Сироти за домовиною матері”, “Безпритульні”, “Жебраки”. Ці картини були показані на Краківській художній виставці у 1901 р.
У 1903 році художник багато подорожував Західною Європою, відвідував музеї та картинні галереї в Празі, Відні, Будапешті тощо. Працював з історичною тематикою ‒ ілюстраціями до підручника «Історія України», портретами Тараса Шевченка, Івана Котляревського та українських гетьманів.
У 1906 році чоловік одружується з полькою Валерією Скорхан, в яку закохується до безтями. Вона була римо-католичкою, проте впертий Курилас наполіг на шлюбі з жінкою саме в греко-католицькому храмі. Вони побрались у Кракові.
Осип Курилас і Легіон Українських січових стрільців
З початком Першої світової війни Осип Курилас пішов добровольцем у загін Українських січових стрільців, очолював Пресову квартиру, яка була створена з культурно-просвітницькою метою та гуртувала довкола себе митців з різних сфер. Тоді митець дружив з композитором Левком Лепким, братом поета Богдана Лепкого.
Безпосередньої участі в боях не брав, працював над створенням календарів, листівок на теми стрілецтва, Різдва, Великодня, намалював понад 200 портретів своїх побратимів, ілюстрував сатиричні журнали – ‘‘Самопал’’, ‘‘Бомба’’, ‘‘Самохотник’’, ‘‘Республіканський Самохотник’’.
Восени 1918 року Осип Курилас брав участь у львівській виставці УСС. Цю виставку відвідав митрополит УГКЦ Андрей Шептицький.
На початку 1919 року разом із дружиною переїхав до Станіславова (Івано – Франківська), тут йому доручено було розробляти проєкти січової шапки, одностроїв, відзнак. У травні повернувся до Львова.
Пізніше, у 1934 році, він долучився до виставки присвяченої 20-ій річниці від створення Легіону українських січових стрільців.
У повоєнні роки Осип Курилас працював викладачем малювання. Так, у 1920 році почав викладати в художній школі Олекси Новаківського, після смерті якого в 1935 році сам очолив цей навчальний заклад. Вже з початком викладання Курилас увів уроки рисунку в художній школі Новаківського та в українській жіночій учительській гімназії. Також викладав живопис у Мистецькій промисловій школі та Інституті народної творчості.
Водночас він намалював багато ілюстрацій до журналів та книжок. Досі одними з найкращих вважають його ілюстрації до збірки новел «Кленові листки» Василя Стефаника, який був другом Куриласа.
Творча діяльність під час Другої світової війни та після
На початку Другої світової війни львівське помешкання і майстерня Осипа Куриласа були зруйновані бомбою і він поїхав до Щирця. У 1944 році повернувся до Львова, влада виділила під майстерню приміщення поряд з житлом. Художник брав участь в третій виставці спілки українських митців у Львові (1942 р.), на якій представив роботи: ‘‘Митрополит Андрей Шептицький’’, ‘‘Шевченко малює’’, ‘‘На Гуцульщині’’.
У повоєнні роки, змушений працювати у стилі соціалістичного реалізму. В окремих його роботах цього періоду помітний тонкий сарказм. У грудні 1948 – травні 1949 рр. створив 30 ілюстрацій до нового видання українського ‘‘Букваря’’.
Творчість Осипа Куриласа в українському мистецтві
Досягнення Осипа Куриласа в українському мистецтві годі переоцінити. Його численні малюнки та ілюстрації оспівують січових стрільців, є важливим культурним надбанням. Вершиною його творчості цього напрямку є живописні роботи: «Добровольці», «Бій на Маківці», «Чуєш, брате мій», «Битва на Лисоні», «Прощання», «Поранений» та ін.
Перебуваючи в середовищі січових стрільців, Осип Курилас малює портрети старшин, як-от, Василя Дідушка, Гриця Коссака, Семена Горука.
Цікавою в цьому плані є робота «Тарас Шевченко. Дивлюсь аж світає…». Картина створена у 1918 році із зображенням Тараса Шевченка, який оптимістично дивиться на світанок, а позаду нього у хмарах виднілися січові стрільці. Проте з приходом до Львова радянської влади, художник замалював стрільців хмарами, щоб роботу не знищили.
Останні роки життя Осип Курилас провів у злиднях: йому бракувало грошей на нові черевики та навіть їжу. Помер художник 25 червня 1951 року і похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
На наступний рік після його смерті радянська влада спалила 164 його картини, які вилучила у спецфонд, створений для експонатів, «що не мають музейного значення і підлягають спаленню в присутності комісії».
Осипа Куриласа вважають як традиційним, так і модерним художником. Уваги заслуговують його роботи на сакральну тематику. Новаторство художника виявляється у стилі його ікон, на яких він використовував «етнографічне надбання української культури та місцевих пейзажів». Відомими є його ікони «Богородиця» та «Ісус Христос» у вишитих сорочках. Картини релігійного змісту, ікони та іконостаси Осипа Куриласа зберігаються у Львові, а також у Польщі та США.
