Архітектор Владислав Городецький є одним із найвідоміших у Києві. Елегантний, ексцентричний пан, пристрасний мисливець, романтик у творчості та водночас підприємець. А ще — дизайнер сценічних костюмів для театру Соловцов (сьогодні в цьому приміщенні — Театр імені Франка), вбрання та ювелірних прикрас для власної дружини.
Про міфи навколо Владислава Городецького
Найстаріша та, можливо, найбільш абсурдна легенда про архітектора Владислава Городецького стверджує, що його дочка загинула у хвилях Середземного моря. І саме через цю трагедію, за цим міфом, архітектор спорудив свій «Будинок з химерами» як пам’ять про цю подію. Насправді донька архітектора Олена пережила батька на кілька десятиріч, переїхала з родиною до Польщі, а згодом — до Швейцарії.
На жаль, надходження більш деталізованої інформації про життя дружини Городецького, Корнелії Жозефіни, обмежене. Існують лише обривки інформації про цю відому жінку, яка відігравала важливу роль у житті архітектора, проте точні деталі чи нестандартні аспекти її біографії залишаються загадковими для багатьох дослідників.
Багато людей вважали, що мотивом для створення «Будинку з химерами» Городецького було подорож Африкою. Однак насправді ця споруда була зведена задовго до відомого сафарі. Архітектор мріяв про цю подорож, і, ймовірно, уявляючи враження від неї, вплелись на фасад будівлі голови слонів, носорогів та антилоп.
Популярна помилкова думка полягає у бетонній новації, який Городецький використовував для будівництва, хоча цей матеріал використовувався вже тисячі років тому, навіть за часів Шумеру. У Давньому Римі бетон був розповсюдженим будівельним матеріалом. Такі визначні споруди, як Колізей, Пантеон та знамениті дороги Imperium Romanum, були зведені саме з бетону. Наприклад, чотири десятиметровий бетонний купол у відомому Пантеоні вже стоїть протягом 2000 років. А от залізобетон, винахід XIX століття, був використаний архітекторами, включаючи Городецького, та їхніми колегами, зокрема скульпторами Еліо і Юдженіо Саля, які створили оздоблення “Будинку з химерами” за ескізами самого Городецького, а також інженером Антоном Емільовичем Страусом, чиї набивні пали досі утримують цю унікальну споруду на крутому київському схилі.
Ще один спростований міф щодо творчості Городецького — про відомий киянам “Будинок з котами” на вулиці Гоголівській. Його авторство приписували архітектору Владиславу Городецькому через деяку незвичність фасаду — із зображенням котів, сов і навіть із чортиком на самому вершечку прибуткового будинку. Але зараз доведено, що автором споруди є архітектор Адріан Безсмертний, один з плеяди чудових київських будівничих.
Про особистість архітектора Владислава Городецького
Городецький – особистість, яка схильна до авантюр. Але, у той же час – це точно розраховані, виважені кроки, які завжди завершуються успішно. Прикладами є будівництво «Будинку з химерами» на крутому урочищі, що став архітектурною візитівкою Києва, або його участь у тривалому та небезпечному сафарі в Східній Африці.
Його мисливські подорожі здавалися безмежними мріями, що охоплюють різноманітні куточки світу. Ці мандрівки в Африці були вершиною його бажань, і він витратив на них значні кошти. Участь у стрілецьких змаганнях по всій Європі приносила йому не лише перемоги, але й заслужені нагороди. Крім того, він віддавався полюванню на снігового барса (ірбіса) на Алтаї. Переслідуючи дикий світ, навіть потрапляв у небезпечні ситуації.
Він був естетом і життєлюбом. Цікаві мандрівки, добрий модерний автомобіль, приязні стосунки з акторами й акторками театру Соловцова, начерки ескізів театральних костюмів чи зразків взуття для акторів, членство в Київському мисливському клубі… Серед низки пречудових київських архітекторів початку ХХ століття він вирізнявся і деякою екстравагантністю, і жадобою до яскравого життя.
Про маловідомі деталі “Будинку з химерами”
Архітектори та дослідники Києва докладно вивчили як сам будинок, так і його історію. Численні деталі споруди були добре відомі як аматорам, так і фахівцям. Деякі приємні відкриття полягали в тих оздобленнях Будинку, які не лежать на поверхні: такі, як невеличкий крокодил біля входу до споруди, дві різні змії на даху, різноманітне “мисливське” оформлення кімнат, яке, дивовижно, створює певну естетичну гармонію, навіть із ліпленими черепами різних копитних — від оленів та лосів до антилоп.
Про легенди Будинку з химерами
Можливо, у кожному старовинному будинку ховається хоча б одна загадкова історія чи легенда про привидів. Особливо це можливо в будинку, розташованому на Печерських пагорбах. Не слід забувати, що коли Будинок з химерами створювався, для кожної родини у ньому виділяли свій власний простір: винний погріб, дров’ярня, кімната для обслуговування, стайня, приміщення для екіпажу і навіть корівник (мешканці користувалися власним молоком!). Всі ці приміщення існують, але що відбувається в них вночі — залишається загадкою.
Про бізнес-талант архітектора Владислава Городецького
Пан Владислав був вправним підприємцем. Адже Городецький був співвласником цементного заводу “Фор” на Куренівці та членом його ради директорів. Він створював і київську міську каналізацію, і надгробні пам’ятники на Байковому цвинтарі, і греблі й шлюзи на волинських річках. Був справжнім архітектором, який не гребував будь-якими замовленнями.
Про особисте та світське життя Городецького
Затятий мисливець, Городецький мало не щороку вирушав у мисливські подорожі: на південь Азербайджану, на північ Афганістану, в гори Кавказу чи Алтаю, до Мазендерану в Персії, до Східної Африки.
В колі друзів Городецького до початку ХХ століття входили люди з різних сфер, включаючи Київський яхт-клуб, київське Товариство правильного полювання та Автомобільний клуб. Очевидно, всі видатні архітектори Києва того часу були його знайомими — як друзями, так і конкурентами.
Від’їзд архітектора у 1920 році у новостворену Польську державу може свідчити про його зв’язок з польським корінням. Цікаво, що, попри свою приналежність до римо-католицької церкви, архітектор Владислав Городецький уклав шлюб із протестанткою Корнелією Жозефіною Марр у Лютеранському храмі Святої Катерини в Києві. Пізніше подружжя розлучилося: Корнелія спочатку переїхала до Швейцарії, а потім — до США. Її подорож стала сюжетом цілого роману.
Про те, чому Городецький похований в Ірані
У 1928 році Владислава Городецького запросили працювати в Тегерані. Персія швидко приймала європейські впливи, і відомий архітектор розпочав свою роботу. Він розробив сучасний вокзальний комплекс у Тегерані і навіть, як повідомляють, новий палац для шаха. Здається, архітектор Владислав Городецький мріяв реалізувати багато проєктів, але, на жаль, не встиг створити велику мечеть у столиці Персії. Справді, він був автором православної церкви (у Черкасах), римо-католицького храму (Миколаївський костел у Києві) і юдейського храму (кенаса караїмів у Києві). Щоб завершити “чотирикутник” сакральних споруд, залишалося створити мечеть, але архітектор помер 3 січня 1930 року. Його поховали на римо-католицькому кладовищі Долаб у Тегерані. На надгробку викарбувано напис польською мовою: “Професор архітектури. Нехай земля буде йому легкою”.
Про будинки архітектора Городецького, які знають не всі
Архітектор Владислав Городецький спроєктував та звів приблизно тридцять будівель у Києві та кілька в інших українських містах. Наприклад, у Євпаторії він побудував собі віллу, у Сімферополі — власний завод для виробництва вуглекислого льоду, а також створив мавзолей графів Потоцьких у селі Печері. Також до його належності належать Шпиківський цукровий завод, каплиця у Рахнах на Поділлі, жіноча гімназія у Черкасах, гімназія та міська школа в Умані, лікарня у Мошнах (на жаль, зараз ця будівля знаходиться в жалюгідному стані і її потрібно відновити), колишня меблева фабрика Йосифа Кімаєра на сучасній вулиці Архітектора Городецького, 13, у Києві та будинок Бендерського на Великій Васильківській, 25 (фасад якого було погано змінено після Другої світової війни і його слід би відновити у первісному вигляді).
