Максим Кривоніс – легендарний полковник, один з керівників Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
Був одним з найближчих сподвижників Хмельницького, який високо цінив військову доблесть свого вірного і безстрашного соратника.
Прізвисько Кривоноса
Відомий під прізвиськом Перебийніс, навіть Камерон (шотл. Кривий ніс).
Сучасники складали про нього думи та легенди, а вороги-поляки, для яких полковник був недосяжною здобиччю, нарікали його «дикуном», «псом» із «слонячим хоботом» – «trąba Słoniowa» та іншими схожими епітетами. Цікаво, що робити це його вороги наважувалися лише перебуваючи на безпечній відстані від Кривоноса.
Походження
Біографія Максима Кривоноса не різниться багатьма фактами. Невідомо коли він народився, невідоме і його справжнє ім’я. Виходячи з історичних джерел, деякі факти все ж таки відомі, але майже всі вони висвітлюють лише останні місяці його життя, квітень-листопад 1648 року.
Час, місце народження, соціальний статус родини Максима Кривоноса достеменно невідомі. Одні пишуть, що походив він з Черкащини, інші – з Волині чи Могилева-Подільського. За станом чи дрібний шляхтич, чи син коваля. Інші твердять, що був він справжнім шотландцем поважного роду. Ще інші — реєстровим козаком.
Екзотичну версію про шотландське походження взяли з памфлету якогось німця, де Кривоніс згаданий під прізвищем Камерон, що так і перекладається «кривий ніс».
Аргументують тим, що перед визвольною війною в Україні козацькі загони брали участь в Тридцятилітній війні у Європі на боці Франції. Був там, тоді сотник, Богдан Хмельницький. Після битви під Дюнкерком українці поверталися додому чомусь через Шотландію. Там, нібито, до них приєднався Камерон-Кривоніс. Романтично, але не факт. Тим більше, що у Максима Кривоноса був ще й брат, котрий загинув у битві під Пилявцями.
Швидше за все, Максим Кривоніс був вихідцем зі звичайної селянської родини з Черкащини.
Максим Кривоніс – видатний полководець визвольної війни
Ім’я полковника Максима Кривоноса яскраво спалахнуло якось раптово.
Як козачий полковник, командував великим повстанським загоном. Цей загін під його вмілим проводом відіграв важливу роль у визвольній війні.
Битва під Жовтими Водами
На історичну арену Кривоніс виходить вже після своєї першої великої битви, яка відбулась під Жовтими водами у травні-червні 1648 року.
На той час Максим Кривоніс вже був першим заступником гетьмана у військових справах та керував усіма артилерійськими об’єднаннями. Саме він вперше придумав перевозити гармати на лафетах – перших вантажопідйомних возах. Його козаки блискуче вели як атаку, так і розвідку, знаходячись навіть в тилу ворога.
Не менш важливою рисою полковника була дипломатична підкованість. Саме він вів переговори із польськими делегатами під час битви на Жовтих водах.
14 травня Потоцький розпочав переговори, під час яких Кривоніс висунув вимогу здачі всієї артилерії та клейнодів, натомість надаючи полякам право на відступ. Не досягнувши домовленості, вночі з 15 на 16 травня польське військо спробувало вийти з оточення, але подолавши близько 8 км, було атаковане татарською кавалерією.
По опису очевидця, стріли нищили та нівечили людей і коней. Почавши бігти вперед, польські вояки потрапили на загін Максима Кривоноса. Почалась битва, у якій «вода змішалась з кров’ю». Зі сторони Хмельницького у битві взяли участь 8 тис. запорозьких козаків, 1500 реєстрових козаків та тисяча кримських татар.
Так військо Богдана Хмельницького завдало поразки польській армії під керівництвом Стефана Потоцького під Жовтими Водами 16 травня 1648-го.
Битва під Корсунем
Максим Кривоніс командував великим повстанським загоном. Цей загін під його вмілим проводом відіграв важливу роль у розгромі королівського війська в Корсунській битві 1648 року, яка стала однією з вирішальних у визвольній війні.
Битва відбулася 25 – 26 травня у міста Корсунь. Союзником Богдана Хмельницького в ній став кримський хан, який надіслав сильний загін кінноти. Після поразки авангарду польської армії під Жовтими Водами її головні сили у 25 тисяч осіб під командуванням коронного гетьмана Потоцького розташувалися укріпленим табором біля Корсуня.
Під час протистояння з поляками полковник Максим Кривоноса використав свої знання військової справи та майстерно вишикував війська. Це дало змогу вщент розгромити ворога та взяти у полон майже всю верхівку польської корони. Найголовнішими його трофеями, звісно, стали сам Михайло Потоцький та Мартин Калиновський.
Значення битви під Корсунем у визвольній війні важко переоцінити. До повстання проти польського гніту приєдналися багато територій Правобережної України, а полум’я повстання докотилося до Карпатських гір…
Максим Кривоніс проти Ярема Вишневецького
Дізнавшись про ці події, соратник поляків Ярема Вишневецький негайно вирушив на поміч своєму товаришу. Він ні за що не міг дозволити вторгатися до його земель, маєтків та паплюжити католицьку віру. Але під Лубнами Вишневецький натрапив на об’єднаний артилерійський корпус запорожців.
Максим Кривоніс знову завдав нищівної поразки противнику, що призвело до ганебної втечі самого Вишневецького та верхівки польської корони до Чернігова.
Хитрий план та штурм міста Немирів
Поступово Максим Кривоніс зібрав свою власну армію, яка складалась з артилерійських об’єднань та повстанців, які приєднались до нього у ході визвольних боїв за Чернігівщину. Майстерність полковника та воєнна підготовка завжди відігравали важливу роль у будь-якій битві, обороні чи штурмі фортеці. Прикладом цьому є місто Немирів.
Саме цей штурм згадується у біографії Максима Кривоноса як найяскравіший та блискуче спланований. Для того, щоб потрапити за стіни міського муру, він переодягнув декілька сотень своїх козаків у польські вбрання та підіслав як підмогу від Яреми Вишневецького. Керував цим походом син Кривоноса Максимко.
Саме з допомогою такої вигадки Максим Кривоніс взяв місто з мінімальними втратами.
Штурм Тульчинської фортеці
Не встигла вщухнути гучна слава цієї перемоги, як військо Кривоноса вже підійшло до іншого значного подільського міста — Тульчина
Полковник вирішив знову діяти неординарно.
Маючи у своєму обозі кілька трофейних гармат, полковник спочатку влаштував полякам пристойний “артилерійський концерт”. Це мало бути прикриттям основної атаки, яка відбулась в дуже дивний спосіб. Кривоніс наказав підкопати стіни фортеці та закласти там вибухівку.
Вранці поляки побачили під стінами козацьких вершників і почали глузливо перепитувати один одного – так, щоб чули й козаки: “Невже Кривоніс надумав посікти мури фортеці шаблями ?!”
Але смішки припинились, коли пролунали вибухи, які зруйнували стіни фортеці. Козаки кинулися в проломи… Таким чином Максим Кривоніс виграв ще один штурм.
Падіння фортеці Бар
Фортеця Бар мала славу чи не наймогутнішої на Поділлі. З одного боку її прикривала річка, з усіх інших – глибокі, наповнені водою рови. А самі мури здавалися просто нездоланними.
І що ж зробив Кривоніс? Цього разу він наказав по навколишніх селах спорудити кілька пересувних веж, “гуляй-городків”, та нав’язати з десяток плотів. Посадивши на плоти десант, звелів позакидати рови соломою й сіном і підпалити. Полум’я було небагато, бо ж таки – на воді. Зате димом закуріло мало не до неба…
Під прикриттям димової завіси “гуляй-городки” рушили під стіни, причому до місць, що здавалися полякам найнадійнішими таі найнедосяжнішими, і вони тримали там найменше людей. З пересувних веж “кривоносівці” вдерлися до міста, тоді як основні сили поляків відбивали напади повстанців з боку річки та з боку головних воріт.
У Барі повстанці захопили величезну кількість зброї – цілий арсенал, що мав піти на озброєння нових польських військ. Припало їм також кілька складів з продовольством.
Штурм Високого замку
Військо Богдана Хмельницького разом із татарами 8 жовтня 1648 року розпочали облогу Львова, який тоді належав Речі Посполитій.
Облога Високого замку — серія штурмів, здійснена спільними силами козаків і кримських татар під загальним командуванням полковника Максима Кривоноса з кримськотатарським полководцем Тугай-Беєм, спрямовані на стратегічно важливу позицію для міста Львова.
Кривонос штурмує замок. Він витримує сім козацьких атак. У ворогів закінчуються припаси, розраховані лише на військових. Козаки перекривають водопостачання в місто.
14 жовтня козаки приставляють драбини до замкових мурів, інші кайлами пробивають стіни. Штурм коштує козакам близько двох тисяч убитих та поранених.
Хмельницький погоджується на переговори з польською шляхтою і владою міста про сплату контрибуції – відкупу – півмільйона золотих.
Збирають золото, срібло, коштовності, зброю, дорогий посуд, килими та вироби мистецтва. Козацько-татарська облога обійшлась полякам до мільйона золотих. З них половина – викуп, а решта – руйнування, втрачені худоба та хліб, мед, вино та горілка.
Кримська орда йде у степи. Військо Хмельницького згортає облогу і рушає на завоювання Замостя.
Смерть полковника
Смерть застала видатного полковника під час облоги Замостя, нині місто в Люблінському воєводстві Польщі. Причина смерті Максима Кривоноса достеменно невідома. Найпоширенішою є версія, що він помер від чуми.
Польський історик Тадеуш Кшонстек висовує іншу версію: ніби Кривоніс був убитий за таємним наказом Хмельницького, який прагнув позбутися небезпечного конкурента.
Припускають також, що Кривоніс помер від зараження крові у рані, яку одержав у бою під Львовом.
Поховали Максима Кривоноса в Києві – з усіма можливими військовими почестями.
Цікаві факти
👉 Максим Кривоніс був заступником і фактично правою рукою Богдана Хмельницького, який призначив його полковником Черкаського воєводства;
👉 Досвідчений полководець вперше за всю історію спочатку облогою, а потім штурмом взяв фортецю Високий Замок;
👉 Також існує факт, що Максим Кривоніс деякий час був у сварці з Хмельницьким. Останній навіть проговорив його до показового прив’язання до гармати за допомогою ланцюга;
👉 Вважається одним з характерників.
Саме такий історичний портрет видатного полководця, блискучого тактика Максима Кривоноса зберегла для нас історія та легенди.
