Анна Ярославна – українська княгиня із Києва, найрозвиненішої столиці Європи в ХІ столітті. Анна – одна з найвидатніших жінок середньовіччя, що прославила Україну на всю Європу. Перша офіційно зафіксована з України емігрантка до Європи. Єдина жінка, котра вела переписку з Папою Римським Миколою ІІ.
Дитинство Анни Ярославни
В історичних документах роком появи на світ Анни, однією з трьох дочок Ярослава Мудрого, в науковій літературі все частіше вказується 1032 рік. Дитинство дівчинки пройшло в атмосфері великого культурного піднесення в Київській державі. Освіту вона отримала при княжому дворі, де вивчала грамоту, історію, іноземні мови, математику, малювання. Відомо, що Анна Ярославна могла вільно читати кількома мовами: старослов’янською, грецькою, писала кирилицею і глаголицею.
Одруження з королем Генріхом I
Про шлюби дочок Ярослава Мудрого було вже відомо в Європі, коли французький король Генріх I задумав одружитися на «втіленні мудрості та краси» – княгині Анні Ярославні. Тільки в 1048 році Генріх I зміг отримати згоду князя Ярослава Мудрого на черговий династичний шлюб.
У 1051 році Анна Ярославна одружилася з французьким монархом Генріхом І і стала королевою Франції. Київська княжна привезла до французької столиці давньоруське Євангеліє, написане кирилицею та глаголицею. Згодом Євангеліє передали до Реймського собору назвавши Реймським. Саме на ньому усі королі Франції до XVIII ст., вступаючи на престол, давали клятву під час коронації на вірність Франції. Нині цей безцінний документ епохи раннього середньовіччя зберігається в Національній бібліотеці у Парижі.
Рясніє загадками не тільки біографія княгині, а ї її придане. Є всі підстави вважати, що рукопис «Велесової книги» належав колись її бібліотеці. Також відомо, що рукописи королеви Анни з бібліотеки абатства Санліс були описані в ряді праць французьких учених. Є припущення, що рунічні рукописи знаходяться в сховищах якихось таємничих організацій. Проте насправді про те, де нині знаходяться рунічні книги з бібліотеки Анни Ярославни, можна тільки здогадуватися.
Життя у Франції
Ще одна загадка, на яку в історики не можуть дати одностайну відповідь: прийняла королева Анна католицизм чи залишилася православною християнкою? Деякі дослідники доводять, що Анна стала католичкою, оскільки без цього був неможливий її шлюб з французьким монархом. Інші ж вважають, що навряд чи Генріх I міг вимагати від дружини зректися православ’я, оскільки це могло призвести до погіршення відносин між Київською Руссю і Францією.
Достовірно невідомо, як жилося Анні Ярославні перші роки на чужині, але французькі дослідники цитують рядки з її листа до батька:
«У яку варварську країну ти мене послав; тут житла похмурі, церкви потворні і звичаї жахливі… Ти казав, що французи – розумний народ, а вони навіть письма не знають. Показала книжку королю. Він поморщився гидливо і каже: «Я не священик, щоб стільки читати! У нас в Європі жоден король читати не вміє»
Можливо, все було не так похмуро, але безсумнівно те, що високоосвіченій православній киянці, яка виросла в умовах слов’янської культури, нелегко було пристосуватися до умов французького вищого суспільства того часу.
Три сини Анни Ярославни
Після заміжжя пройшло кілька років, перш ніж королева Анна стала матір’ю. Бажаючи мати спадкоємця, вона дала навіть обітницю побудувати і забезпечити капіталом цілий монастир. Згідно з історичними даними, у королеви Анни було три сини. Перший, Філіп (1052-1108), прозваний «Добрим», пізніше став королем Франції. На честь його народження королева побудувала монастир Святого Вікентія в Санлісі. Потім вона народила ще двох синів: Роберта (1055-1060), який помер у дитинстві, і Гуго (1057-1102), що став згодом графом Вермандуа і прославився в перших хрестових походах.
Королева Анна навчила своїх дітей грамоті, мов, арифметики, історії. На відміну від батька, майбутній король Франції Філіп I став найосвіченішим монархом свого часу. Філіп I і Гуго Великий протягом усього життя зберігали глибоку повагу, ніжну і шанобливу любов до матері.
Донька Емма
На відміну від синів поява на світ у королівській сім’ї дочки Емми, чи Едінгі (1055 – бл. 1109), оповита завісою таємниці. Однак існує версія, що Анна все ж народила дочку, доля якої стала майже легендою. У 1074 році, коли монарх вирішив насильно видати принцесу заміж, Едінга втекла з Парижа і в спробі сховатися добралася аж до баварського села Пух на околиці Мюнхена. Принцесі дали притулок місцеві селяни, і вона прожила далеко від сім’ї до самої смерті, займаючись навчанням місцевих дітей та лікуванням хворих. Похована Едінга під престолом церкви, яка стоїть і донині. На рубежі XVI-XVII століть католицька церква проголосила внучку Ярослава Мудрого блаженною.
Відносини з Генріхом
Король весь час перебував у військових походах, і виховувати дітей Анні доводилося самій. Однак, судячи з історичних документів, Генріх принаймні рахувався з думкою своєї дружини: на багатьох державних актах, особливо грамотах, що дарували пільги або жалували вотчини монастирям і соборам, можна прочитати:
«За згодою дружини моєї Анни»
«У присутності королеви Анни».
Шлюб Анни і Генріха тривав лише сім років. За заповітом короля Анна Ярославна була призначена опікункою спадкоємця престолу, малолітнього Філіпа. Однак, залишаючись королевою і ставши регентшею, офіційне опікунство вона, за звичаєм того часу, не отримала.
Другий шлюб
Що ж стосується подальшої долі королеви Франції, то тут історики дещо розходяться в думці. Одні стверджують, що за існуючою тоді традицією королеву-вдову Анну знову видали заміж за графа Рауля де Валуа. За іншою версією, граф, покохав Анну, як тільки вона прибула до Франції, тільки після смерті короля наважився відкрити їй свої почуття. Для Анни Ярославни на першому місці був борг королеви-матері, але Рауль проявив наполегливість і навіть викрав Анну під час полювання. Вони повінчалися у 1062 році. Але покинута дружина графа, Елеонора Брабантська, поскаржилася Папі Римському на підступного чоловіка. Папа Олександр II відлучив Рауля від церкви і оголосив його шлюб з Анною недійсним. Гордий феодал не звернув на таку «дрібницю» уваги і щасливо прожив з нею 12 років у своєму укріпленому замку Мондідье.
Життя Анни Ярославни з графом Раулем було, можна сказати, майже щасливим, її турбували лише стосунки з дітьми. Улюблений син, король Філіп, хоча й ставився до матері з незмінною ніжністю, але в її радах та участі в королівських справах вже не потребував. А сини Рауля від першого шлюбу, Симон і Готьє, не приховували своєї неприязні до мачухи. У 1074 році Анна Ярославна знову овдовіла і була змушена повернутися до двору Філіппа I. І знову її підпис з’являється на державних документах поруч з підписом сина. Тільки тепер замість «Анна королева» зустрічаємо «Анна, мати короля Філіпа». Востаннє її ім’я було на жалуваній грамоті 1075 р. З цього історики роблять висновок, що ця дата є роком смерті Анни Ярославни. Існує версія, що побожна королева померла тільки в 1082 році в абатстві Санліс, де і була похована.
Французи чудово пам’ятають про родові корені їх королеви та глибокий слід , який княгиня залишила в історії та культурі Франції.
Ще той папір від часу не зотлів
і пам’ятка лишилась людям здавна,
де за неграмотних французьких королів
підписувалась Ганна Ярославна.
Ліна Костенко
