«Мандрівна академія», «людина-університет» своєї епохи. Це все – про Григорія Сковороду. За життя він не видав жодної книги. Натомість читачі його шукали самі, масово читали та цитували, переписували рукописи та пропагували їх. Про нього у творах згадував сам Тарас Шевченко: “Кругом листочки обведу та й списую Сковороду”.
Видатний український філософ-містик, богослов, поет та педагог був чи не найцікавішою постаттю історії українського духу. Офіційних даних щодо цієї історичної фігури, яка стала мегапопулярною вже за життя, збереглося небагато, натомість є чимало легенд.
Цікаві факти з життя Григорія Сковороди
Ми зібрали цікаві факти з життя відомого українського філософа Григорія Сковороди.
Народився Григорій Сковорода на Полтавщині у родинні спадкових козаків. Про точну дату народження (22 листопада (3 грудня) 1722 року) світ дізнався лише через 200 років після народження філософа. Саме тоді дослідники віднайшли в одному із листів Сковороди згадку про святкування власного дня народження.
Сковорода — учень-індиго
Григорій з 7 років пішов здобувати освіту в початкову дяківську школу.
Зараз таку дитину назвали б “індиго”, адже, окрім шкільної науки, малий Григорій відвідував багато гуртків, зокрема навчався музичної грамоти та гри на інструментах, був солістом у церковному хорі.
Григорій Сковорода мав виняткові здібності до навчання. Вже у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії – першого вищого навчального закладу в Україні. Вивчав латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. Грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі.
Студент–хіпстер
У Києво-Могилянській академії Григорій Сковорода навчався з перервами близько 10 років. Проте так і не отримав диплом про вищу освіту. А все через те, що він найбільше цінував власну свободу і брав участь у багатьох проєктах, черех які на офіційне навчання не вистачало часу.
До прикладу, філософські студії йому довелося перервати на кілька років, щоб співати у придворній царській хоровій капелі.
Як і годиться хіпстеру, Сковорода зневажав високі титули і посади. Якось Катерина ІІ забажала побачити вже за життя відомого українського філософа особисто. Він прибув на її запрошення до палацу. Коли зайшла цариця до приймальної зали, всі присутні вклонилися, крім Сковороди. На питання Катерини, чому він не кланяється, відповів: “Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся”.
Вчитель–змінотворець
Свою кар’єру педагога Сковорода розпочав у колегіумі в Переяславі, де він викладав поетику. Але поет робив це за власною програмою, нехтуючи усталеними методами, тож невдовзі його звільнили.
Так, в середині 18 століття Сковорода застосовував принцип “вербальних оцінок” – ставив учням не бали, а писав короткий фідбек на завдання учнів: «вельми туп», «справжнє безглуздя», «досить гострий», «звєрок востроє» тощо.
Попри відверті коментарі Сковороди, студенти його дуже любили та поважали. Коли Сковорода викладав у Харківській колегії, він запрошував студентів до себе додому та мав з ними дружні стосунки. У своїй педагогіці філософ спирався на принцип природності. Казав так: “Яблуню не вчи родити яблука: вже сама природа її навчила… Учитель і лікар — не лікар і вчитель, а тільки служитель природи”.
Новатор профорієнтації
Григорій Сковорода найбільше відомий своєю філософією “сродної праці”. В ті часи ця ідея була бунтівна і новаторська, адже батьки завжди вважають, що знають краще за дітей, який фах престижний і успішний.
“Цілком мертва людська душа, яка не вдалася до свого природного діла… Я безнастанно говорив це молодим, щоб випробовували свою природу. Шкода, що батьки не карбують цього на серці своїм синам. Звідси-бо й буває, що військову роту веде той, хто повинен би сидіти в оркестрі»,– казав він.
Холостяк та чайлдфрі
Григорій Сковорода свідомо не пов’язував себе шлюбом та родинними обов’язками. Кажуть, він навіть коли втік з-під вінця в день свого одруження.
Окрім того, Сковорода мав дуже глибоке розуміння виховання дітей. Сучасним батькам Сковорода радить: “Є два головних батьківських обов’язки: благо родити і благо навчити”. Роль батьків він порівнював з деревом та плодами: “Як від яблуні соки до гілок її течуть, так батьківський дух і норов переходить до дітей, аж поки ті не відійдуть і самі не вкореняться”.
Сучасний коуч
Григорій Сковорода мав багато конфліктів із представниками влади. Тому він вирішив навчати свого найкращого учня Михайла Ковалинського дистанційно.
Сковорода складав йому листи, у яких давав настанови та мотивував Михайла в дусі сучасних коучів — підбадьорював, писав, що вірить у сили і талант свого учня: “Вправи через помилки ведуть нас до витонченості письма”.
Блогер та мандрівник
У мандрах Григорій Сковорода провів понад 20 років: він зупинявся у своїх знайомих та учнів, спав по 4 години на добу, грав на сопілці та багато писав, хоча за життя не видав жодної книжки. Тож, можна сказати, що він досяг вершини майндфулнесу – вмів насолоджуватися кожною миттю життя.
Філософ
Сковорода відстоював права людської особистості в кожній людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію. Відкрито засуджував московських гнобителів.
Надавав перевагу особистій духовній свободі. Філософські трактати присвячував переважно етиці. А головним сенсом людського існування вважав самопізнання.
Письменник новатор
Його називають зачинатилем жанру байки. Він писав твори переважно староукраїнською та латинською. Його афоризми та висловлювання пішли в народ, їх знають та цитують навіть у 21 віці.
Афоризми та цитати
Бери вершину і матимеш середину.
Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.
Світ ловив мене, та не впіймав.
Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.
Уникай людей, які, бачачи твої вади і недоліки, виправдовують їх або навіть схвалюють. Такі люди або підлабузники, або боягузи, або просто дурні. Від них не чекай допомоги ні в якій біді чи нещасті.
Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо; прагнемо того, чого немає, і нехтуємо те, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад або напевно мусить здійснитися сподіване.
Копай всередині себе криницю для тієї води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
Світло бачиться тоді, коли світло в очах є.
Що вподобав, на те й перетворився.
Найкраща помилка та, якої допускаються у навчанні.
Не все те отрута, що неприємне на смак.
Як хто посіє в юності, так пожне в старості.
Не за обличчя судіть, а за серце.
Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти.
Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?
Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.
З усіх утрат втрата часу найтяжча.
Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити.
Більше думай і тоді вирішуй.
З видимого пізнавай невидиме.
Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.
Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї і відпадає.
Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.
Чисте небо не боїться блискавки та грому.
Що швидко запалюється, те раптово гасне.
Бути щасливим – це значить пiзнати, знайти самого себе.
Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя, але щасливіший, хто вміє користуватися ним.
Не любить серце, не бачачи краси.
Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
Серце тоді насичується, коли освічується.
Все минає, але любов після всього зостається.
Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.
Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
І мудрий часто спотикається.
Розум гострий у багатьох, але не всі навчилися мислити.
Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
Його твори пронизані мудрістю та глибоким знанням самого себе, він був справжньою віруючою людиною.
