Дезмонд Дос — ветеран Другої Світової війни, перший з трьох відмовників совісті, який отримав найвищу військову нагороду США
Драму режисера Мела Гібсона «З міркувань совісті» (трейлер фільму на YouTube) було знято на основі реальних подій. Картина розповідає про долю капрала Дезмонда Доса – медика та пацифіста, який пройшов усю війну, взявши до рук зброю лише один раз.
Не вбивай
Дезмонд Томас Дос народився 7 лютого 1919 року в Лінчбурзі, штат Вірджинія в сім’ї плотника Вільяма Доса та робітниці взуттєвої фабрики Берті Дос. Виховувався в сім’ї, яка належала до Церкви адвентистів сьомого дня та у 21-річному віці вже був в ній дяком.
Адвентисти свято шанували десять Божих заповідей. Під впливом віри він заборонив собі носіння та застосування зброї, навіть для тренування.
Війна та ціна переконань
Після нападу японців на Перл-Харбор США вступили до Другої світової війни. У цей час Дос працював на корабельні Newport News Shipbuilding. Ця робота забезпечувала йому відстрочку, але у квітні 1942 року Дезмонд записався добровольцем до армії.
Він не хотів відсиджуватися в тилу, хотів чесно виконати свій обов’язок перед країною. Дезмонд Дос вірив, що зможе принести користь на війні і без вбивств. Єдиним можливим варіантом дотримання 6-ї заповіді під час бойових дій для нього була служба військовим медиком.
Для навчання базовій військовій підготовці він був направлений до 77-ї піхотної дивізії, яка тоді базувалася у Форті Джексон.
Через небажання брати до рук зброю над Дезмондом знущалися товариші по службі, але він терпів їх глузування і цькування. Командири також намагалися вигнати його зі служби і навіть віддали Доса під суд за непокору прямому наказу “взяти до рук гвинтівку”. В результаті військовий суд встав на його бік та визнав його право на «відмову за переконаннями». Так Дезмонд Дос таки став військовим медиком.
Дві Бронзові зірки за хоробрість
У 1944 році Дос з честю пройшов бої на Гуамі та Лейті, де показав неймовірну безстрашність і самовідданість, десятки разів витягував поранених товаришів під градами куль і снарядів, надаючи їм необхідну медичну допомогу. Цей кволий хлопець із червоним хрестом медика на касці був метою для ворожих снайперів, але це його не лякало. Він поставив собі за мету врятувати на війні якнайбільше життя.
Дехмонд Дос отримав у тих боях дві Бронзові зірки за хоробрість.
Пекло Окінаві
А попереду його чекала Окінава — кровопролитна битва на Тихому океані, де японські війська втратили близько 100 тисяч солдатів, а союзники — понад 12 тисяч людей.
Битва за Окінаву розпочалася 1 квітня 1945 року і першими в неї вступили частини 77-ї піхотної дивізії, в якій служив Дезмонд Дос.
Американська армія зустрілася з таким опором японців, якого їм ще не доводилося бачити. Крім звичних обстрілів артилерії, вони зіткнулися з камікадзе, які у темряві прослизали на позиції американців та підривали себе.
Частини 77-ї дивізії штурмували кряж Маєда – майже вертикальна 120-ти метрова скеля, що простяглася по ширині всього острова.
Бійці змушені були щосили дертися по майже вертикальній скелі. На вершині рота Доса потрапила під вогонь супротивника.
Четверо солдатів, намагаючись зайняти вигідну позицію для оборони, потрапили прямо на кулеметне гніздо японців і зазнали тяжких поранень. Дос проповз до них за 7 метрів від дула кулемета й одного за одним витяг у безпечне місце.
75 поранених
Батальйон Доса зненацька потрапив під вогонь японців. Упродовж кількох хвилин близько ста із майже трьохсот американських солдатів було поранено або вбито.
Поки решта змушена була відступити, Дос залишився, зайнятий наданням медичної допомоги пораненим товаришам.
Так на полі бою залишилася стояти лише одна людина — і це був військовий медик Дезмонд Дос, котрий не мав навіть гвинтівки. Навколо були лише озброєні японці та 75 поранених американських солдатів, які потребували його допомоги.
У темряві за лічені метри від місця розташування противника він шукав поранених товаришів, перев’язував їх, переносив до обриву, а потім по черзі один за одним кожні 10 хвилин спускав солдат на мотузці з великої висоти.
Дезмонд Дос згадував, що молився, щоб Господь дозволив йому спасти ще одного. І ще одного. І ще…
Він пробув на хребті кілька годин, багато разів міг померти чи бути пораненим, але дивом не зазнав жодного серйозного пошкодження. За іронією долі серед 75 врятованих людей опинився Джек Гловер – офіцер, який хотів відрахувати новобранця-пацифіста з частини.
Граната та куля для санітара
21 травня американські війська пішли в останній наступ. Висота була взята, але їх випадково накрило дружнім вогнем артилерії, а потім і японці зважилися на контратаку.
Дезмонд сховався від обстрілу у виїмці від снаряда з трьома іншими бійцями, один із яких отримав серйозне поранення. Поки він надавав йому допомогу, в їхнє укриття потрапила граната. Двоє інших встигли вискочити, але Дос не залишив”пацієнта” й уламки зрешетували в його ногу. Дезмонд зміг перев’язати собі рани, що силно кровоточити.
Коли за кілька годин до них приповзли солдати з ношами, щоб евакуювати Доса, він поступився місцем іншому пораненому.
Вони самостійно з ще одним пораненим товаришем покинули поле бою. Доса дістав постріл снайпера, коли вони, підтримуючи один одного, повільно прямували до своїх. Куля пробила ліву руку Дезмонда, що тримала шию товариша, і застрягла в плечі. Якби не його рука, куля б пробила шию іншого солдата.
Тоді Досу все ж довелося взяти в руки зброю – він прив’язав прострілену руку до гвинтівки напарника, щоб мати змогу проповзти ще 300 метрів важкопрохідною місцевістю до своїх.
У жовтні 1945 року на урочистій церемонії в Білому домі президент США Гаррі Трумен вручив Дезмонду Досу найвищу нагороду США Медаль Пошани.
Після війни Дос лікувався ще 6 років, йому видалили легеню і п’ять ребер. Помер капрал Дезмонд Дос 23 березня 2006 року у віці 87 років.
