Чернігів велично стоїть на березі річки Десна. Місто легенд та архітектури часів Київської Русі, яке потопає в зелені та вражає своїми краєвидами.
Унікальні релігійні споруди – старовинні церкви та храми Чернігівщини нікого не залишають байдужими. Саме тут кожен може торкнутися пам’яток часів Київської Русі та на власні очі побачити шедеври архітектурного мистецтва.
Перша писемна згадка про Чернігів належить до 907 року, коли київський князь Олег після переможного походу на Візантію зобов’язав греків «даяти уклады на руськиє грады: первое на Киев, та ж на Чернигов, на Переяславль, на Полтеск, на Ростов, на Любеч и на прочая грады: по тем бо городам седяху велиций князья под Олгом суще». Отже, на початку X ст. Чернігів був центром князівства і одним з найбільших міст Київської Русі.
Походження назви міста – Чернігів – точно невідомо. Одні вважають, що цей топонім походить від лісів, що колись оточували місто і були настільки густими, що краєвиди здавалися чорними. Але в цю версію важко повірити, оскільки в часи, про які мова йде, уся Європа була покрита густими лісами.
Дослідники схиляються до висновку, що місто одержало свою назву від імені вождя місцевого племені або першого поселенця по імені Черніга або Чернега, тим більше, що таке ім’я зустрічається в родинних слов’янських народів – поляків і чехів. Непрямим підтвердженням цієї версії служить топонім столиці України: Київ одержав назву від імені свого князя – Кия.
Але, щоб пізнати місто, поринути в його історію та відчути смак сучасності, варто познайомитися з його пам’ятками, людьми, культурою та іншими особливостями Чернігова.
Катерининська церква
Символ Чернігова, який видно ще далеко до в’їзду в місто. Перша церква, що зустрічає гостей міста, які прямують з київського напрямку. Споруджена на честь героїзму казаків Чернігівського полку, проявленого під час штурму турецької фортеці Азов у 1696 році під командуванням чернігівського полковника, наказного гетьмана Якова Лизогуба. Освячена в 1715 році.
Перший чернігівський кінотеатр
Кінотеатр у нашому місті вперше з’явився у 1907 році. Він мав назву “Ілюзіон” і розташовувався на Шосейній вулиці неподалік від нинішнього Інституту історії. Проте, його приміщення не збереглося до наших днів.
Перші “живі картинки” містяни побачили ще у 1897 році — їх демонстрували у будинку Дворянських зібрань. А кінотеатр ім. Щорса відкрили в Чернігові у 1939 році, тоді він був найбільшим у місті.
Чернігівський дитинець
Це найдревніша частина міста, його ще називають валом. За часів Київської Русі словом дитинець називалася найбільша укріплена центральна частина стародавнього міста. Тут розміщувалася резиденція князя, палати бояр та вищого духовенства, а також дружина. Решта населення проживала за стінами фортеці, в зовнішньому місті. Чернігівський дитинець був добре укріплений ровами та високим земляним валом з огорожею. З того часу і має назву вал або дитинець.
Болдині гори
Болдині гори — це велетенський курганний некрополь. У 1870 році тут нарахували 232 кургани. Зараз можна побачити лише два — Гульбище та Безіменний, вважають, що тут поховано воїнів-дружинників. Під час розкопок кургану Гульбище було знайдено найбільший меч часів княжої доби, його довжина сягала 126 сантиметрів. Тож і не дивно, що місцеві одразу почали говорити, що це поховання билинного персонажа Іллі Муромця.
Чернігівський пивзавод
Історія бренду «Чернігівське» починається у 1988 році, коли Чернігів готувався святкувати 1300-річчя. Ця марка з’явилася в результаті багатомісячної роботи колективу Чернігівського пивоварного заводу «Десна», з розробки рецептури нового пива, яке назвали на честь міста-іменинника. У 2006 році, разом з Миколаївським пивзаводом «Янтар» та Харківським «Рогань», утворює об’єднання, яке увійшло до складу найбільшого пивоварного концерну AB In Bev.
13-та гармата на валу
Гуляючи валом ви неодмінно помітите гармати. 12 чавунних гармат поставлені на лафети в 1911 році над схилом гори, де колись були укріплення фортеці. За переказом, ці гармати подарував місту Петро І в знак його визнання мужності чернігівських козаків під час війни зі шведами.
Та сьогодні кмітливі чернігівські дівчата придумали спосіб позбутися небажаного кавалера. Вони призначають побачення біля 13-ї гармати. Так обурені бідолахи ідуть ні з чим, не знайшовши тої гармати.
П’ятницька церква
За драматичним театром у сквері знаходиться остання шоста пам’ятка часів княжої доби — церква Параскеви П’ятниці, зведена в ХІІІ столітті. За легендою саме вона стала останнім прихистком жінок, дітей та монахів під час монгольської навали. Якщо обійдете храм навкруги, то знайдете камінь бажань. Покладіть монетку, загадайте бажання, потримайтеся за нього — і ваші мрії стануть реальністю.
Борисоглібський собор
Свідок князівськой доби є усипальницею князів роду Давидовичів, а пізніше головний храм кафедрального монастиря. Відома пам’ятка архітектури міста Чернігова домонгольської доби названа на честь Св. страстотерпців князів Бориса й Гліба. Окрасою експозиції собору є срібні з позолотою царські врата, масою близько 56кг. Вони були виготовлені на початку ХVІІІ ст. за наказом гетьмана І.С.Мазепи, в майстерні Пилипа Якоба Дрентветта з міста Аусбурга.
Співачка Онука
Відома українська співачка Онука (Наталія Жижченко) є онукою визнаного чернігівського майстра народних музичних інструментів та музиканта Олександра Шльончика.
Нещодавно артистка займалась реставрацією та реконструкцією будинку своїх дідуся та бабусі по вул. Фабричній, 12, відновила (разом із місцевими майстрами) унікальне дерев’яне мереживо на будинку.
А ще, за її словами, вона б хотіла оселитися саме в Чернігові.
Андрій Ярмоленко
Футболіст Андрій Ярмоленко родом з Чернігівщини, тут гравець збірної України провів своє дитинство і робив перші кроки у футболі. Зараз Андрій атакувальний півзахисник збірної України та лондонського «Вест Гем Юнайтед». Автор найшвидшого голу в історії збірної.
Звичайно це не всі визначні пам’ятки, місця, люди Чернігова. Ми просто хотіли нагадати собі і вам про це величне місце, героїчне місто, легендарну землю.
Війна змінила вулиці та краєвиди Чернігова. Сьогодні серце болить і душа плаче від того, що робить мерзенний російський окупант з містом. Але “Ми не здамо Чернігів і стоятимемо до перемоги”, – Мер Владислав Атрошенко.
Віримо в Чернігів!
Віримо в Україну!
Віримо в ЗСУ!
Слава Україні!
Героям Слава!
