Девід Бові став однією з найвпливовіших постатей в історії світової музики. Його творчість неодноразово змінювала уявлення про те, яким може бути артист, а сценічні образи перетворили музиканта на справжню культурну ікону.
Після смерті Бові у 2016 році інтерес до його життя лише посилився. Шанувальники продовжують відкривати маловідомі історії — від шкільної бійки, яка назавжди змінила його зовнішність, до невдалого тексту для майбутнього хіта Френка Сінатри.
Як Девід Джонс став Девідом Бові
Девід Роберт Джонс народився 8 січня 1947 року в лондонському районі Брикстон. Цікаво, що цього самого дня народився Елвіс Преслі.
Коли Девіду виповнилося шість років, його родина переїхала до Бромлі. Там хлопець навчався у технічній середній школі, де товаришував із майбутнім музикантом Пітером Фремптоном.
У школі сталася подія, яка назавжди вплинула на зовнішність Бові. Під час бійки через дівчину його друг Джордж Андервуд ударив Девіда в ліве око. Пошкодження призвело до розширення зіниці та створило враження, ніби очі музиканта мають різний колір. Попри це, Девід Бові та Андервуд залишилися друзями, а згодом Джордж працював над оформленням його платівок.
Приблизно у 13 років Бові захопився джазом і почав грати на саксофоні. Його вчителем став відомий музикант Ронні Росс.
До початку сольної кар’єри Девід Бові встиг пограти у кількох гуртах — The Kon-Rads, The King Bees, The Manish Boys та The Lower Third.
Девід Бові: від невдалого дебюту до перших експериментів
Перший сингл Бові, Liza Jane, вийшов у червні 1964 року, коли він ще виступав під справжнім прізвищем Джонс і грав із The King Bees.
Згодом Девід змінив прізвище на Бові, щоб його не плутали з Дейві Джонсом із The Monkees. Нове прізвище він вимовляв так, щоб воно римувалося з Joey.
У 17 років майбутній музикант навіть з’явився на BBC. Він говорив про створене ним товариство із захисту чоловіків із довгим волоссям, яких тоді могли переслідувати через зовнішність.
Паралельно Девід Бові писав пісні для інших виконавців і шукав власний музичний стиль.
Його дебютний однойменний альбом David Bowie вийшов у 1967 році. Платівка не мала комерційного успіху, однак уже тоді демонструвала готовність музиканта експериментувати зі звучанням і формою.
Однією з найбільш незвичних ранніх композицій став The Laughing Gnome. Пісня згодом стала своєрідною курйозною сторінкою його кар’єри. У 1990 році під час опитування шанувальників для туру Sound+Vision вона була серед композицій, які просили виконати наживо, але Бові її так і не заспівав.
У 1966 році музикант потрапив до лікарні після нещасного випадку, пов’язаного з грою Riley Gamecock. Він провів у Lewisham Hospital близько тижня.
Як народилася легенда Зіггі Стардаста
Переломним моментом стала Space Oddity, випущена у 1969 році. Пісня познайомила слухачів із Майором Томом — одним із найвідоміших персонажів у творчості Бові.
Композицію активно використовували під час висвітлення місії Apollo 11, а образ Майора Тома пізніше повернувся в піснях Ashes to Ashes та Hallo Spaceboy.
Девід Бові не обмежувався одним жанром і постійно змінював власний образ. У 1972 році він створив персонажа Зіггі Стардаста, а вже наступного року оголосив про завершення цієї сценічної історії. Фінальний концерт відбувся 3 липня 1973 року в Hammersmith Odeon у Лондоні.
У 1973 році Бові випустив Pin Ups — альбом каверів, для якого сфотографувався разом із британською моделлю Твіґґі.
Ще один важливий момент його кар’єри стався у 1975 році. Fame стала першою піснею Бові, яка посіла перше місце в американському Billboard Hot 100. Композицію він написав разом із Джоном Ленноном, який також брав участь у її записі.
Цікаво, що майбутній продюсер Бові Ніл Роджерс свого часу пробував потрапити до його гурту, але не пройшов відбір. Через роки саме Роджерс спродюсував альбом Let’s Dance 1983 року, до якого увійшли однойменний хіт, Modern Love та China Girl.
Загальні продажі музики Бові оцінюють приблизно у 140 мільйонів альбомів, хоча точні цифри різняться залежно від джерела.
Від рок-сцени до Голлівуду
Девід Бові цікавився не лише музикою. Він експериментував із пантомімою, театром та сценічним мистецтвом. У 1969 році виступав із трупою Feathers, а наступного року створив гурт The Hype.
Учасники The Hype виходили на сцену в яскравих костюмах, фактично перетворюючи концерт на театральну виставу. Реакція публіки була різною — іноді музикантів навіть освистували.
У 1974 році хореографкою під час роботи над концертними постановками Бові була Тоні Бейзил. Пізніше вона також працювала над його масштабним Glass Spider Tour 1987 року.
Кінематограф став ще однією важливою частиною кар’єри Бові. У фільмі The Man Who Fell to Earth 1976 року він зіграв прибульця Томаса Джерома Ньютона. У стрічці також звучала його музика з альбому Young Americans.
У 1983 році Девід Бові з’явився у комедії Yellowbeard, а в 1986-му зіграв Короля гоблінів Джарета у фільмі Labyrinth. Для картини він написав кілька пісень, зокрема Magic Dance.
У The Last Temptation of Christ Мартіна Скорсезе Бові зіграв Понтія Пілата. А у Twin Peaks: Fire Walk with Me виконав роль агента ФБР Філіпа Джеффріса. Архівні матеріали з Бові пізніше використали й у серіалі Twin Peaks: The Return.
У 2006 році він зіграв Ніколу Теслу у фільмі The Prestige, де його партнерами були Г’ю Джекман, Крістіан Бейл та Скарлетт Йоганссон.
А в анімаційному серіалі SpongeBob SquarePants Девід Бові озвучив короля Нептуна.
Сценічна ексцентричність супроводжувала його й поза запланованими виступами. Під час концерту в Осло у 2004 році глядач кинув на сцену льодяник, який влучив музиканту в око.
Для Бові сценічний образ ніколи не був чимось незмінним. Він постійно створював нові ролі, зовнішність і манеру поведінки, перетворюючи власну кар’єру на безперервний творчий експеримент.
Сім’я, кохання та життя без зайвої уваги
Зріст Девіда Бові становив приблизно 1,78 метра. При цьому він ніколи не прагнув відповідати традиційному образу рок-зірки.
У 2000 році Бові відмовився від британського ордена CBE, а у 2003-му — від лицарського титулу.
Першою дружиною Девіда Бові була Мері Анджела Барнетт, відома як Енджі Бові. Вони одружилися 19 березня 1970 року, а офіційно розлучилися 8 лютого 1980-го. У шлюбі народився син Данкан Джонс, якого в дитинстві називали Зоуї Бові. Згодом він став відомим британським кінорежисером, зокрема зняв фільми Moon та Warcraft. Після розлучення основна опіка над сином залишилася за Девідом Бові.
У 1992 році він одружився із сомалійською супермоделлю Іман. У подружжя народилася донька Александрія Захра Джонс, яку в родині називали Лексі.
Іман після смерті чоловіка неодноразово згадувала про його любов до приватності. Навіть у роки світової слави Бові намагався залишати частину сімейного життя поза увагою публіки.
Важливою людиною в його житті був старший зведений брат Террі Бернс. Він мав серйозні проблеми з психічним здоров’ям і помер у 1985 році. Досвід, пов’язаний із Террі, суттєво вплинув на світогляд Бові та знайшов відображення в окремих його композиціях, зокрема All the Madmen, The Bewlay Brothers та Jump They Say.
У 2004 році Девід Бові переніс операцію на серці в Німеччині після того, як під час виступу відчув сильний біль у грудях. Після цього він значно скоротив концертну діяльність і майже не гастролював масштабними турами.
Останні роки життя Девід Бові проводив між Нью-Йорком і Лондоном, залишаючись максимально закритим від публічності.
Від Лу Ріда до Nirvana: музична спадщина Бові
Вплив Бові на музику далеко не обмежувався його власними альбомами.
У 1972 році він разом із Міком Ронсоном спродюсував легендарний альбом Лу Ріда Transformer. Саме з цієї платівки походять Walk on the Wild Side, Perfect Day та Satellite of Love.
Ще одна знакова співпраця Бові — з гуртом Queen та Фредді Мерк’юрі. У 1981 році музиканти зустрілися в студії під час роботи над різними композиціями, а спільна імпровізація зрештою переросла в Under Pressure. Пісня стала одним із найвідоміших спільних записів Бові та Queen, а вокальне протистояння й поєднання голосів Бові та Мерк’юрі зробили її впізнаваною далеко за межами рок-аудиторії.
На створення образу Зіггі Стардаста Девід Бові, серед іншого, надихався Вінсом Тейлором — британським рок-н-рольним виконавцем, який свого часу створив сценічний образ із релігійними та космічними мотивами. Водночас Зіггі був самостійним персонажем, а не просто копією Тейлора.
У Бові були й незвичайні версії власних пісень. Італійська версія Space Oddity отримала назву Ragazzo Solo, Ragazza Sola. Це не дослівний переклад оригіналу — текст розповідав уже іншу історію.
Композиція Move On з альбому Lodger 1979 року також має цікаву передісторію: її музична основа пов’язана з перевернутим записом All the Young Dudes.
Девід Бові постійно працював із різними музикантами та гуртами. Серед ранніх колективів, у яких він виступав або з якими співпрацював, — The Kon-Rads, The King Bees, The Manish Boys, The Lower Third, The Buzz, The Riot Squad, The Hype та пізніший Tin Machine.
Пісню The Man Who Sold the World записували й інші виконавці. Однією з найвідоміших стала версія Nirvana, виконана під час концерту MTV Unplugged in New York.
У 1977 році Девід Бові записав разом із Бінгом Кросбі різдвяну композицію Peace on Earth/Little Drummer Boy для телевізійного різдвяного шоу Кросбі.
Ще один незвичайний проєкт — The Buddha of Suburbia 1993 року. Бові написав музику для телевізійного фільму за романом Ханіфа Курейші, а пізніше створив однойменний альбом.
Він також грав на саксофоні у композиції To Know Him Is to Love Him гурту Steeleye Span.
Під час роботи над Diamond Dogs 1974 року Бові сам виконував значну частину інструментальних партій, зокрема грав на гітарі, саксофоні та клавішних. Саме з цього альбому походить один із найвідоміших гітарних рифів його кар’єри — Rebel Rebel.
Для Бові студія була своєрідною лабораторією. Він постійно випробовував нові способи запису, поєднував різні жанри та залучав до роботи музикантів із абсолютно різним творчим досвідом.
Що приховував Бові в останні місяці життя
Останній альбом Бові Blackstar вийшов 8 січня 2016 року — у день його 69-річчя. Через два дні, 10 січня, музикант помер після тривалої боротьби з раком.
Про його хворобу знали лише найближчі люди. Бові продовжував працювати над музикою, практично не розкриваючи публіці стан свого здоров’я.
Blackstar став його 25-м студійним альбомом. Після смерті музиканта платівку почали сприймати як своєрідне прощання з аудиторією. Символізм альбому лише посилив це враження.
Платівку Бові записував разом із молодшими нью-йоркськими джазовими музикантами, серед яких був саксофоніст Донні Маккаслін. У результаті з’єдналися джаз, електроніка, артрок та експериментальна музика.
Візуальна концепція Blackstar також має багато символічних деталей. На обкладинці — чорна зірка на білому тлі. Її автором став дизайнер Джонатан Барнбрук. На вініловій версії прихований елемент дизайну стає помітним під сонячним світлом.
У кліпі на заголовну пісню з’являється образ астронавта. Режисер Йоганн Ренк пов’язував його з Майором Томом — персонажем, який супроводжував Бові протягом десятиліть.
Після смерті Бові шанувальники почали знаходити в останньому альбомі дедалі більше символів, які можна було сприймати як заздалегідь підготовлене прощання.
Музиканта кремували без публічної церемонії. Місце, де розвіяли його прах, родина не розголошувала. Відомо, що Бові цікавився буддизмом і мав особливий зв’язок із Балі. Його син Дункан Джонс згодом жартував, що якби прах залишився у Великій Британії, його могли б розвіяти у Скігнесі.
Після смерті Бові його статки оцінювали приблизно у 100 мільйонів доларів. Значна частина спадщини дісталася Іман та дітям. Близько 2 мільйонів доларів, за заповітом, отримала Корінн «Коко» Шваб — багаторічна асистентка та одна з найближчих довірених людей музиканта.
Шваб почала працювати з Бові у 1973 році після оголошення в Evening Standard. З часом її роль стала значно ширшою за звичайні обов’язки асистентки. Вона залишалася поруч із музикантом протягом десятиліть і належала до його найближчого кола.
16 історій, які розкривають Бові з нового боку
1. Останнім гостем Марка Болана
У 1977 році Бові став останнім гостем музичного телешоу Marc, яке вів Марк Болан. Невдовзі після зйомок Болан загинув в автокатастрофі на південному заході Лондона.
2. Steve Strange у кліпі Ashes to Ashes
У кліпі Бові Ashes to Ashes з’являється Стів Стрейндж — майбутній фронтмен гурту Visage та одна з помітних фігур британської нової хвилі.
3. Музика, яку слухав Бові наприкінці життя
В останнє десятиліття життя Бові цікавився сучасною музикою. Серед виконавців, яких він слухав і високо оцінював, були Arcade Fire та TV on the Radio.
4. Хто співає знамените «ду-ду-ду»
Вокальну партію, яку багато слухачів сприймають як знамените «ду-ду-ду» у Sound and Vision, виконала Мері Гопкін — співачка, відома насамперед завдяки хіту Those Were the Days.
5. Бові співає вигаданою мовою
У композиції Subterraneans з альбому Low 1977 року він використовував вокал, який звучить як вигадана мова. Це ще один приклад експериментів Бові з голосом і звучанням.
6. Його обличчя є майже на всіх обкладинках
Портрет Бові з’являється на більшості його альбомів. Серед винятків — британське видання The Buddha of Suburbia та Blackstar.
7. Бові згадували інші музиканти
Його ім’я можна почути у композиції Trans-Europe Express гурту Kraftwerk. Бові також згаданий у пісні Backside гурту Strawbs.
8. Один із перших інтернет-синглів
У 1996 році Бові випустив Telling Lies як інтернет-сингл. Файл, який користувачі завантажували через модем, був настільки великим, що його передача могла тривати понад 11 хвилин.
У 1997 році Бові запустив власний інтернет-сервіс BowieNet, ставши одним із музикантів, які рано побачили потенціал мережі для спілкування з аудиторією.
9. Бові серйозно цікавився живописом
Музикант цікавився образотворчим мистецтвом і захоплювався роботами Тінторетто, Джона Беллані, Ернста Геккеля, Пабло Пікассо та інших художників. Після школи його єдиною формальною освітою став курс, пов’язаний із образотворчим мистецтвом.
10. Бові потрапив до списку найвидатніших артистів
У 2004 році журнал Rolling Stone включив Бові до свого списку 100 найвидатніших артистів усіх часів, а також відзначив його серед найкращих співаків і виконавців.
11. Бові зіграв самого себе в Extras
У 2006 році він з’явився у другому сезоні британського комедійного серіалу Extras, створеного Рікі Джервейсом і Стівеном Мерчантом. В одній зі сцен Бові сідає за піаніно та імпровізує пісню, висміюючи героя Енді.
12. Його розглядали на роль Ґандальфа
Бові був серед акторів, яких розглядали для ролі Ґандальфа у трилогії Пітера Джексона The Lord of the Rings. У підсумку роль отримав Ієн Маккеллен.
13. Він любив вигадані підписи
Бові іноді завершував листи й повідомлення вигаданими іменами. Браян Іно згадував, що приблизно за тиждень до смерті музикант надіслав йому електронного листа, який завершувався підписом Dawn — «Світанок».
14. Після смерті Бові 19 його альбомів потрапили до британського чарту
Одним із головних переможців посмертного інтересу став альбом Hunky Dory, який із часом перетворився на одну з найбільш улюблених слухачами робіт Бові.
Платівка вийшла у 1971 році та містила Life on Mars?, Changes і Oh! You Pretty Things. На ній також грали музиканти, які згодом стали відомі як Spiders from Mars.
15. Девід Бові міг заробити статок завдяки My Way
У 1968 році видавець запропонував Бові написати англомовний текст для французької пісні Comme d’habitude Клода Франсуа та Жака Рево.
Бові створив власну англомовну версію — Even a Fool Learns to Love — і записав демо. Її не використали.
Натомість права на пісню отримав Пол Анка, який написав новий текст. Саме ця версія стала My Way Френка Сінатри — одним із найвідоміших хітів XX століття.
Девід Бові пізніше згадував, що ця історія його неабияк дратувала через втрачену можливість заробити. Водночас досвід роботи над піснею вплинув на створення Life on Mars?, яку часто називають своєрідною рок-альтернативою традиційній естрадній баладі Сінатри.
16. Девід Бові та Майкл Джексон мали творчий перетин через Фредді Мерк’юрі.
У 1983 році Мерк’юрі працював із Джексоном над кількома спільними піснями, серед яких були State of Shock, There Must Be More to Life Than This та Victory. Однак їхня версія State of Shock так і не вийшла: у фінальному записі вокал Мерк’юрі замінив Мік Джаггер. Саме версія Джексона та Джаггера згодом увійшла до альбому Victory у 1984 році.
