Коти у Стародавньому Єгипті посідали особливе місце — їх не лише любили, а й обожнювали. Вони стали символом домашнього затишку, захисту й навіть уособленням божественної сили. Для єгиптян кішка була не просто твариною, а істотою, яка поєднує у собі земне й небесне.
Священні істоти і захисники
Спершу котів цінували за користь — вони оберігали зерно від гризунів і допомагали людям зберігати врожай. Але згодом ця практична любов переросла у справжній культ. Кішка стала символом добробуту, родинного щастя і жіночої краси. Її образ нерозривно пов’язали з богинею Бастет — покровителькою дому, радості та материнства, яку часто зображали у вигляді жінки з головою кішки.
Бастет вважали захисницею людей і водночас грізною воїтелькою. У храмах, присвячених їй, жили сотні священних котів, яких доглядали жерці. Коли тварина помирала, її муміфікували і ховали з почестями. Археологи знайшли цілі котячі некрополі, що свідчить — ці тварини мали надзвичайний статус у суспільстві.
Покарання за образу кішки
У Єгипті діяв суворий закон: за вбивство або шкоду кішці карали смертю. Навіть випадкове вбивство тварини могло спричинити люту реакцію натовпу. Є відомості, що коли один римлянин ненавмисно вбив кішку, розлючені мешканці міста вбили його, не зважаючи навіть на наказ фараона.
Такі закони показують, наскільки тісно коти були вплетені у духовний і повсякденний світ єгиптян. Вони стали своєрідним моральним символом — хто добре ставиться до котів, той шанує богів і життя.
Коти у Стародавньому Єгипті – граціозні нащадки Нілу
У Стародавньому Єгипті ще не було сучасних порід котів, але археологія та мистецтво показують їхній вигляд і тип. Найбільше поширення мала африканська дика кішка — струнка, граціозна, із плямистим або смугастим забарвленням.
Фрески та статуетки зображують котів із великими очима, гострими вухами та довгим хвостом. Пізніше ці коти стали прабатьками сучасних порід, таких як абіссінська, єгипетський мау та сфінкс. Кожна тварина в домі єгиптянина була водночас охоронцем і символом гармонії, краси та магії.
Найвідоміша кішка Стародавнього Єгипту — Неджем
Серед безлічі котів, яких шанували єгиптяни, особливо вирізняється одна — Неджем, що означає «мила» або «приємна». Це перша відома в історії кішка, чиє ім’я вдалося встановити. Вона належала високопоставленому чиновнику, архітектору та жерцю бога Амона — Пуімру, який жив у XV столітті до н. е., за правління Хатшепсут і Тутмоса III.
На рельєфі його гробниці в фіванському некрополі Ель-Хоха археологи виявили зображення Неджем. Це відкриття стало сенсацією: адже тоді котів майже ніколи не називали власними іменами, обмежуючись звуками, схожими на нявчання — «міу».
Ім’я Неджем стало символом любові людини до свого улюбленця — доказом того, що для єгиптян кішка була не просто священною істотою, а справжнім другом, гідним пам’яті на віки.
Таємниці котячого царства
Культ котів у Стародавньому Єгипті залишив глибокий слід у культурі та світогляді. Зображення кішок збереглися на стінах храмів, у настінних розписах гробниць, на амулетах і прикрасах. Вони стали символом грації, захисту та духовної сили. Навіть після занепаду давньоєгипетської цивілізації повага до котів поширилася й на інші народи.
Єгипетські вірування вплинули на уявлення про котів у пізніших культурах: їх і далі вважали містичними тваринами, здатними відчувати приховане й захищати дім від зла. Сьогодні кішки залишаються улюбленцями мільйонів людей по всьому світу. Хоча їх більше не муміфікують і не обожнюють, образ незалежної й водночас лагідної істоти перегукується з уявленнями, що зародилися саме в Єгипті.
Ставлення до котів у Стародавньому Єгипті разюче відрізняється від того, як сприймали цих тварин у пізніші епохи. Якщо для єгиптян кішка була втіленням добра, захисту та жіночої енергії, то в середньовічній Європі її нерідко вважали посланницею злих сил. Саме тому в історії відомі трагічні події, коли людей, запідозрених у чаклунстві, переслідували й карали — наприклад, під час судів над салемськими відьмами. Цей контраст показує, як по-різному людство тлумачило одну й ту саму істоту — між обожненням і страхом.
