G C D G Нічка-чарівничка глянула у шибку. Em A7 C D7 Я затулю вічка та засну не швидко. C G C G E7 Вдень була я чемна, бо сьогодні, знаю, Am Cm G Em A Що для чемних діток

Am Hdim E7 Am F Минає день і з ним у спогад лине Dm H7 H7 Моя печаль, заручена з дощем. A7 Dm І що змінилось у душі віднині? H7 E7 Що значить цей незрозумілий щем? Am Dm На Вас

В житті бувають різні негаразди - Коли найкращий друг не зрозумів, Коли навколо вас панує заздрість І перший грім, як кажуть, прогримів. Приспів: Давайте будемо частіше зустрічатись, Шукати істину і навіть сперечатись, Але з повагою до інших, і радіти, Що

Мені на зустріч ти приніс Червону квітку із весни, Прошепотів зелений ліс: "На щастя ти її візьми, У косу ніжно заплети - Засяє квітка, мов зоря"... На світ у вроді молодій Троянда дивиться твоя. Приспів: Я наснила у мріях Дивні

Як упали з неба золоті колосся, Золоті колосся перших блискавиць, Випускала осінь, випускала осінь Сім дощів веселих із семи криниць. Ті дощі їй грали, грали, били у цимбали, І вінок сплітали з квітів і пісень, А вона уранці починала танці

Ой поточе, поточе, што так в тобі черкоче, Ци то вода студена, ци моя премилена. (2) Ой поточе, поточе, вода в тобі черкоче, Вода така зимненька, же аж плаче миленька. (2) Не плач, мила, миленька, же та вода зимненька, Як

Ой про мою фраїречку, Ей, зламали мі праву ручку. Ей, права ручка ся мі зросла, Ей, фраїречка замуж пошла. Мадяр, мадяр, тримай добре, Ей, аж ся на тя чуга подре. Ей, єдна подре, друга буде. Ой мадяр, мадяр, тримай добре!

Там, де небо, наче сине скло, Там, у горах є моє село. І у того буковинського села Мови дві, немов два джерела. Дві криниці - на землі одній. Дві криниці - ви в душі моїй. Українська мова щира і ясна,

Твоє дзвінке ім'я - веселий птах Пливе крізь теплі вечори. Ім'я твоє - то усміх на вустах, Чи срібні голоси струни. Приспів: Там, де ти - нема жури, печалі, Там, де ти - любові зелен-гай. Ти мені ім'я подарувала, Ти

Небеса на осінь подались, Осипає землю падолист, А вже скоро почорніє сад,- Листопад, кохана, листопад, Листопад. Приспів: Доки ще мороз не наступав, Доки ще останній лист не впав, Я тебе, неначе весну жду, Доки ще зимно у саду. Тільки ти

Вечір сонечко в долоні Взяв на обрії червонім. Вже й садок росою вмився Та й у нічку задивився.... Час, моя дитино,спать! -Я ще хочу погулять! По подвір'ю ходить тиша, Місяць зіроньки колише. Колискова пісня лине: Засинай, мала дитино, Посміхнися уві

Колоски на долоні - краплі сонця живого. Це наш хліб заповітний. Я приходжу до нього. Мов до отчого дому, кличе стежка у поле. Ти про материн колос розкажи,моя доле. Приспів: Пахнуть радістю, Пахнуть болем І квітчають роки, як віки. Там,

Зникло десь веселе сонце. Дощик стука у віконце. Брат пішов у гості до Наташки. Не розсіять сум і тугу Ні книжки,ні голос друга - Тільки,тільки мультики - мультяшки. Приспів: Що смачніше за компот Пепсі-колу або торт? Що смачніше, що смачніше?

Кожне малятко - курчатко, зайчатко І ведмежа, і теля, і лисятко, Навіть пташа із гніхдечка малого Знає, коли день народження в нього. Приспів: Соловейко - музикант, Грай своїх пісень. День народження прийшов, Мій найкращий день. Лапи вуха і хвости, Буду

Ой рокита, рокита, (2) Біло-червено проквитат. (2) Ішов Янчик коло ней, (2) Ей, виломив перко з ней. (2) А мій Янчик, Янчик ти, (2) Ей, носи перко з рокити. (2) Жебим твойом била, (2) Ей, краще бим ти вивила, (2)

Це все навмисно. Обпалене листя І все не, і все не так. Наївний трохи Приємний на дотик Осінній пізній депресняк Я знаю - Осінь минає. Поміняє На емоції смак Западенська зима... Западенська зима... Йде сніг полюдський На Ужгород з Луцьком,

Це не осінь. Просто чомусь щемить. І відносить. Час поховає мить. На минуле більше не ворожи. Все забули - там я давно чужий. Тільки у вересні чекають - там я свій. Там музикантів лиш приймають і повій. Коли закінчиться сезон,

За дніпровськими порогами, За південними дорогами, За степами за широкими Наші прадіди жили, Мали Січ козацьку сильную, Шанували волю вільную, Україну свою рідную, Як зіницю, берегли. Приспів: Гей ви, хлопці-запорожці, А де ж ваша сила, Чи свою козацьку славу Ви

Ой сідай, сідай, коханя моє, Бо ти не поможе плаканя твоє, Твій велький жаль не поможе, Бо коники стоят г возі позапрігани. Ой як же би я з вами сідала, Ищи м няньови не дякувала: Дякую ти, мій отче, Мав

Ой спала я на сенє, на сенє, Снило ми ся шалене, шалене. Снило ми ся шалене, Снило ми ся шалене, шалене! Мало зуби, мало хвіст, мало хвіст, Повідало, што мя з'їст, што мя з'їст, Повідало, што мя з'їст, Повідало, што