Світанок зустрів прохолодою, обійняв за плечі вологими руками, дмухнув в обличчя свіжим вітерцем. Ліна аж задихнулася від життєдайного повітря, тріпнула неслухняним, кольору соломи, волоссям. Різко зупинилася від несподіванки, коли з-за дерева посеред парку, яким щодня поспішала на роботу, її гукнули.
