Ой рокита, рокита, (2) Біло-червено проквитат. (2) Ішов Янчик коло ней, (2) Ей, виломив перко з ней. (2) А мій Янчик, Янчик ти, (2) Ей, носи перко з рокити. (2) Жебим твойом била, (2) Ей, краще бим ти вивила, (2)

Це все навмисно. Обпалене листя І все не, і все не так. Наївний трохи Приємний на дотик Осінній пізній депресняк Я знаю - Осінь минає. Поміняє На емоції смак Западенська зима... Западенська зима... Йде сніг полюдський На Ужгород з Луцьком,

Це не осінь. Просто чомусь щемить. І відносить. Час поховає мить. На минуле більше не ворожи. Все забули - там я давно чужий. Тільки у вересні чекають - там я свій. Там музикантів лиш приймають і повій. Коли закінчиться сезон,

За дніпровськими порогами, За південними дорогами, За степами за широкими Наші прадіди жили, Мали Січ козацьку сильную, Шанували волю вільную, Україну свою рідную, Як зіницю, берегли. Приспів: Гей ви, хлопці-запорожці, А де ж ваша сила, Чи свою козацьку славу Ви

Ой сідай, сідай, коханя моє, Бо ти не поможе плаканя твоє, Твій велький жаль не поможе, Бо коники стоят г возі позапрігани. Ой як же би я з вами сідала, Ищи м няньови не дякувала: Дякую ти, мій отче, Мав

Ой спала я на сенє, на сенє, Снило ми ся шалене, шалене. Снило ми ся шалене, Снило ми ся шалене, шалене! Мало зуби, мало хвіст, мало хвіст, Повідало, што мя з'їст, што мя з'їст, Повідало, што мя з'їст, Повідало, што

Інколи, ми мізерні і пусті, Ми благаємо - пусти, У ночі. Інколи, ми сідаємо в авто, Відчиняємо вікно, Все одно. Та на третій хвилині хмільної пісні Зникають останні контури міста На третій хвилині я бачу вітер Я чую колір зеленого

Тебе я забував, моє щасливе сонце, Та місяць завітав в загублене віконце. Він розповів мені про те, чого не знаю І нагадав ті дні, де я тебе кохаю. Приспів: В небесах, в небесах, | Там, де білі вогні, | Горять

Холодний погляд твій - як холодно мені. Я не можу зігрітись в обіймах твоїх. Хоч за вікном весна та більше сил нема, Доторкнутись вустами, відчути вуста І віддати останнє, що ти ще не взяла. Приспів: Ти бачиш, на долонях моїх

Як боляче відчувати самоту, Ховатись від своєї тіні. Щомиті знати: Ти десь там, але не тут, Де темрява і голі стіни. Як важко розуміти те, що нас нема І сподіватися на диво. Шукати собі відповідь В забутих снах, Ламати вперто

День вмить зупинився і здається мені, Що назавжди ми в обіймах тиші Залишись одні, тільки я і ти. І знов кохання лине осіннім ливнем, Тебе всім серцем Приспів: Люблю! І досі я люблю!.. Життя мов хмари, Що вмить розтали. Лечу!

В третій хаті від майдану Міста Бородянка Проживає баба Ганна, Вільна громадянка. Бабу Ганю знає кожен - Є на то причина, Бо без неї жить не може Ні один мужчина. Приспів: Дим-димок над хатою, Як зелений змій, Не журися, брате

Париться, хмариться, Дробній дощ іде, Ой, зобралася бідна босота І горілку п'є. Там зобралася бідна босота, Мед-горілку п'є. Пили горілку, пили наливку Ще й мед будем пить, Ой, най хто прийде, з нас насміється, | Того будем бить. | (2)