Нині до 210-річчя від дня народження Олександра Пушкіна на фасаді Російського культурного центру у Львові відкрили скульптурне погруддя російського поета,- про це сьогодні, 6 червня, повідомив кореспондент ЗІКу.

4 червня вранці на пл. Ринок у Львові перед ратушею, де міститься Львівська міськрада, відбулася акція протесту самоорганізованих через ЖЖ в Інтернеті львів'ян. Вони висловилися проти лобійованого чиновниками проекту готелю на розі вул. Вірменської-Краківської, що його має намір спорудити ТзОВ

Молодий адвокат Емілія Грінліф зазнає найгіршого для матері горя - втрачає свою дитину, яка, народившись, прожила 1 день. Жінка не може впоратись зі своїми емоціями та впадає у депресію. Наталі Портман зіграла головну героїню Емілі у драмі "17 фотографій Ізабелль"

7 червня в селі Дюла Виноградівського району пройде другий ягідний фестиваль.

я вже від'їжджаю (2) Ґазету читаю, їду у трамваю Бувай ми здорова, вже тя не чекаю Куплю си кашкета, на вуха нагачу Бувай ми здорова, вже тебе не бачу (2) Купив чи кашкета, моїх вух не видно Бувай ми здорова,

Крізь тумани і грози, Крізь озорені дні Появилася мати зорею мені. Приспів: Моя найсолодша у рідному краї, Душа, як веселка, у житнім теплі. І чути, як небо, тут небо розмовляє Мовою матері, мовою землі, Мовою матері-землі... Крізь висоти і далі,

F# Dm# В спортзалі тихо, не бігають діти На стінах шаріки, і на столах квіти І не насварять за помаду вчителі Сьогодні можна, сьогодні випускний Приспів: Gm# Dm# F# C# Останній раз, одягнеш форму і поплач Останній вальс, танцює зі

Ми зустрілись в Інтернеті Ти була ніжна як весна Мені сказала: "Здраствуй Пєтя" І в offline утікла А я шукав тебе на сайтах Fkontakte, в odnoklassniki.ru Але між нами гігабайти Й не факт, що я тебе знайду Приспів: І я

Через річеньку, через биструю Подай рученьку, подай другую, Подай рученьку, подай другую. Через річеньку, через болото Подай рученьку, моє золото, Подай рученьку, моє золото. Через річеньку, через биструю Подай рученьку, подай другую, Подай рученьку, подай другую.

Кожна порядна самка Мріє про принца із замку Щоб коник був білосніжний Щоб принц був до неї ніжний З блакитними щоб очима Щоб мав чємоданчік з грошима Щоб мав на пояші шпагу Прискакав би до неї в общагу А вона

Назар Гончар уже давно є львівською легендою. Хто його хоч раз бачив, той ніколи не забуде цього доброго дивака-філософа, який випромінював неймовірну позитивну ауру. Наталка Сняданко згадує, як Назар їздив у складі групи українських письменників представляти українську літературу до Польщі.

Выставка акварелей Евгения Петрова

Магия немого кино и современная живая музыка

Як ніч м'я покриє, зіронька засіє, Тоді ти сказала ти: "Прийди!" Зіроньки сіяють, тебе виглядаю, | Коли, ох, коли ти прийдеш? | (2) В долині чудесній, при думі прелесній Щаслива була ти і я. Тодішнії хвилі іще несміливі, | Ой,

Гей літа орел, літа сизий Попід небесами. Гуля Максим, гуля батько | Степами, ярами. | (2) Гей літа орел, літа сизий, А за ним орлята. Гуля Максим, гуля батько, А за ним хлоп'ята. Нема в нього ні оселі, Ні саду,

Сурми кличуть в бій, сурми голосні, За рікою під горою - коні вороні, Козаки ідуть, аж гори гудуть, Край містечка Берестечка бій ведуть. Встали на зорі, як в огоневі*, Тешуть коні копитами, аж земля горить. Нагаї* в руках - за

Тихим став за вікнами вечір, Зорями він лагідно світить, Наче дивляться з небес чарівні очі, | Зустрічають мрії ночі. | (2) Засинай, побачиш сон-казку Про далекий край за тим морем, Де добро і ласка ніжно обіймають | Перші почуття любові.

Там, де біла хата на любов багата Скупані в любистку ми росли, Пахне рута-м'ята, вітром не прим'ята, Там, де ми закохані були з тобою! В тихі вечори над колисками Нам пісень співали матері, Пролітають роки за роками, Стеляться тумани на

Закувала та сива зозуля Рано-вранці на зорі. Ой, заплакали хлопці-молодці, Гей, гей, та на чужині В неволі, в тюрмі... Вони плакали, гірко ридали, Свою долю викликали: "Ой, повій, повій Та буйнесенький вітре, Та й понад морем, Та й винеси нас

Спалив нам крила перший день зими І стер потому всі небесні сіті, Хвилина залишилась до імли Та очі чорним шовком вже покриті... Холодні руки заламає страх, | Гадюкою у душу заповзає, | В порожнім домі на семи вітрах | Повільно